Футболістами-легіонерами у складі «Шахтаря», що раніше формувався переважно із вихованців вугільного краю, нині вже нікого не здивуєш. «Гірниками» тепер звуться навіть ті спортивні заробітчани, які зроду в тій же шахті не бували. А тим часом подібна тенденція невдовзі може поширитися й на всю галузь, де нестача кваліфікованих підземних робітників із кожним роком стає все відчутнішою. Ні, на глибину вітчизняних шахт, що вважаються одними із найнебезпечніших у світі, гірників-легіонерів, певно, не заженеш ні довгою ломакою, ні ще довшою гривнею. Проте існує можливість залучення закордонних спеціалістів для будівництва в Україні нових вугільних шахт. У всякому разі таке припущення висловив під час недавнього перебування в Донецьку міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб.

«Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору. Кішки дивляться на нас зверху вниз. Свині дивляться на нас, як на рівних...» Ці слова належать Вінстону Черчiллю. Ми, українці, також любимо свиней, і зовсім не «платонічною» любов'ю. Вирощувати свиней завжди було вигідно, але ця справа, як і будь-яке заняття, має свої нюанси і секрети. Перефразуємо відомий вислів і скажемо: «Знання — це не тільки сила, а й прибуток». Отже, пам'ятка для господарів:

Банківська сфера, більше ніж будь-яка інша, залежить від зміни певних зовнішніх або внутрішніх чинників. У будь-якій вільній та демократичній країні для банкіра головне — його репутація, адже найменший сумнів у законослухняності правління банку викличе відтік грошей з банку, а згодом — відставку (найчастіше — добровільну) менеджерів, які винні в погіршенні його фінансових показників. На жаль, наша країна, по-перше, відрізняється численними «банкірами», які не переймаються питаннями своєї репутації, а по-друге — клієнтами банків, які не звертають уваги на внутрішні проблеми банку аж до тих пір, поки не почують про його ліквідацію та неможливість повернення залучених вкладів.