Кожен, хто буває у Сутківцях Ярмолинецького району, мимоволі зупиняє свій захоплений погляд на білосніжній Покровській церкві — замку, що вважається найдовершенішим зразком оборонного храму в українській архітектурі. Звели її у XV столітті, про що свідчить і напис слов'янською в'яззю на дзвоні: «Року Божія 1476».
Спершу ця своєрідна фортечка, збудована з вапняку на цементі, слугувала в лиху годину прихистком для місцевого люду. Таке ж призначення мав і мурований замок, що стояв на горі. Про нього зараз нагадують лише вежа й нечисленні розвалини. Наявність у Сутківцях фортифікаційних споруд зумовлена тим, що через село пролягав так званий Кучманський шлях, яким частенько на Поділля здійснювали руйнівні набіги татари й інші завойовники.
Замок, який з часом був пристосований під культові потреби, 1903 року вперше зазнав оновлення. На жаль, тоді зодчі повелися з унікальним об'єктом украй недбало, зокрема було знищено двоспадний дах із невеличкою банею у стилі бароко, а гонтові дахи, що стрімко піднімалися вгору, замінили на бляшані.
Упродовж десятиліть сутківчани, як могли, підтримували зовнішній вигляд храму. А ось зсередини пам'ятка потребувала рук фахівців. Крига скресла лише цьогоріч, коли настійливі прохання небайдужих подолян дійшли до Президента України Віктора Ющенка. Глава держави підписав необхідне розпорядження, а парламент урахував «місцеву проблемку» у змінах до бюджету. Отож на реставрацію Покровської церкви-замку в Сутківцях передбачено один мільйон гривень — сума для невеличкого села досить відчутна.
Як стверджують у Ярмолинецькій райдержадміністрації, з виділених грошей вже надійшло понад 700 тисяч гривень, що дозволило розпочати необхідні роботи. Реставратори втілюють один із кількох проектів, що найточніше відтворює первозданний вигляд об'єкта. На храмі знову з'являться криті гонтом дахи зі шпилями та барокова маківка дзвіниці. Останню, до речі, побудують біля входу до церкви-фортеці. Відновлять і сходи у товщі стіни, по яких можна буде легко дістатися на другий бойовий ярус. А ще спеціалісти мають намір звільнити від шару вапна і штукатурки неповторні фрескові розписи, датовані XV століттям, і тоді храм постане для людей у всій своїй дивовижній красі.
Залишається лише набратися терпіння і покластися на майстерність та наполегливість реставраторів.