У Страдчі можна відчути, як виглядало подвижницьке життя ченців 800 років тому. Більшість святинь в Україні перебудовувалися й оновлювалися, втрачаючи первісний вигляд. У цій же печерній лаврі монастирське життя завмерло у 1243 році, коли орда, повертаючись на Схід, спалила село і в печерах потруїла ядучим димом близько тисячі людей із довколишніх сіл. Переповідають, що їхній болісний крик досяг неба і над святим місцем з'явилася Божа Мати. Упродовж кількох останніх століть до святині звідусіль приходять прочани, щоб помолитися за своїх предків і нащадків. У середині ХХ століття Страдч пережив ще одну навалу «орди» і сьогодні відновлюється.

Трапляється, що буквальне розуміння біблійного тексту затьмарює нам глибинний, духовно-символічний зміст Святого Письма. «Якщо зняти тілесний покров слова, то те, що залишається, є Господь, Життя і Дух...» — навчає святий отець Церкви Григорій Ниський. Він говорить, що «тіло Писання», ніби завіса, часто затуляє «Славу, що заховується в Писанні». У Євангелії від Луки читаємо про те, як Христос навчав у одній із синагог у суботу і побачив жінку, яка «вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись». Ісус покликав її до себе і сказав: «Жінко, звільнена ти від недуги своєї». І Він руки на неї поклав — і вона зараз випросталась і стала славити Бога!..»