На тлі блюзнірських заяв російського МЗС стосовно Голодомору в Україні відбувається, як стало відомо, і дещо «корисне» та «позитивне». Приміром, урядовці України та Росії домовилися створити спільну комісію, що вивчатиме історію обох країн. Чим конкретно займатимуться фахівці, задіяні у даному проекті? «УМ» звернулась із цим питанням до директора Інституту національної пам'яті академіка Ігоря Юхновського. «Просто поговорять», — відповів він. І додав, що вiн не має негативного ставлення до роботи подібної комісії, але водночас і абсолютно не розуміє, для чого вона потрібна.

Володимир Гаврилович Біленко, біолог зі стажем, прощаючись зі мною, подарував мені яблуко. Сказав про нього, що це новий, нещодавно виведений сорт. Те одиноке яблуко певний час лежало у мене, як символ сирітства. Сирітства, що випало на долю мого візитера: дорослого сина вони з дружиною втратили, а цього року з життя пішла й вона. Через лікарську помилку. Напевне, хтось додав би: через «банальну» лікарську помилку... Однак жодна людина, проживаючи своє єдине життя, не погодиться із тим, що вона — всього лише зайва одиниця у статистиці фатальних промахів, яких припускаються наші ескулапи. І все ж історія, розказана на цих сторінках, є дуже типовою. На превеликий жаль.