Учений, який не встиг стати академіком

02.12.2006

      Із Лідією Корніївною Чуковською мене, історика науки-початківця, познайомив Матвій Петрович Бронштейн, видатний радянський фізик. Щоправда, на момент знайомства у 1980 році я лише почав здогадуватися, наскільки ця людина була видатною. Мені було відомо, що він загинув 1938 року, на 32 році життя. Це сьогодні, знаючи про нього вже, можливо, більше, ніж про своїх родичів, я розумію, що Матвій Петрович був окрасою роду людського, хоча це і не сказано про нього у Великій радянській енциклопедії. А тоді я лише прочитав декілька його статей у старих фізичних журналах, помітивши дивовижну глибину молодого теоретика. Один мій колега-історик повідомив мені, що вдова цього фізика — Лідія Чуковська — живе на вулиці Горького, і дав її телефон.

      Мушу визнати, що про неї в мене було досить «туманне уявлення». Я знав лише, що вона з «відщепенців-дисидентів», але джерела сам- і тамвидаву не донесли до мене ні її відкритих листів, ні книжок. Зараз я думаю, що це було й на краще: якби я розумів її «соціальне становище», якби прочитав хоча б її «Гнів народу», то, можливо, не наважився б їй зателефонувати.

      ...Лідія Корніївна запросила мене прийти. Я сподівався, що у вдови могли залишитися які-небудь рукописи і, головне, докторська дисертація, яка стала подією в історії фізики. Проте жодні рукописи Матвія Петровича не вціліли, якщо не враховувати надписів на подарованих ним книгах... Та в розповіді Лідії Корніївни почала відкриватись для мене постать людини, в якій поєдналися таланти фізика і дитячого письменника, людини тонкої і життєрадісної душі.

      ...Улітку 1990 року Лідія Корніївна отримала можливість ознайомитися з так званою слідчою справою її чоловіка. Їй було зрозуміло, що паперові аркуші, підшиті в одну справу слідчими НКВС і архівістами КДБ, дуже далекі від останніх днів життя близької їй людини. Але ж інших слідів того часу не було. Не було навіть його могили...

      Архівна папка починається ордером на арешт, виданим у Ленінграді 1 серпня 1937 року. Заарештували Матвія Петровича в Києві, вночі, в будинку його батьків. У тюрмі вилучили путівку до Кисловодська, мильницю, зубну щітку, шнурки... І народний комісар України наказав:

      «Заарештованого Матвія Петровича Бронштейна як особливо небезпечного злочинця направити особливим конвоєм, в окремому купе вагон-заку в м. Ленінград у розпорядження УНКВС Ленінградської області».

      Серед архівних паперів лише анкета від 15 серпня заповнена власноручно Матвієм Петровичем. Ще лише один його підпис не викликав сумнівів — на першому протоколі допиту від 2 жовтня, згідно з яким він не визнав пред'явлені йому звинувачення. Інші його підписи впізнати неможливо.

      За протоколами допитів можна дізнатися, які «показання» слідчого довелося вислухати Матвію Петровичу. Так, згідно з протоколом від 9 жовтня він належав до «контрреволюційної організації інтелігенції, яка боролася за повалення радянської влади і встановлення політичного ладу, при якому інтелігенція брала б участь в управлінні державою на рівних з іншими прошарками населення за прикладом країн Заходу» і «хотів побудувати по суті фашистську державу, що здатна встояти проти комунізму».

      У наступному протоколі — від 2 грудня — з'явився вже «індивідуальний терор над керівниками ВКП (б)». А згідно з обвинувальним вироком від 24 січня 1938 року, у своїй «практичній антирадянській роботі» М. П. Бронштейн «готував терористичні акти» і... шкодив у «галузі розвідки надр і водного господарства».

      Суд засідав 18 лютого 1938 року з 8.40 до 9 ранку. Про це 20-хвилинне правосуддя через півсторіччя сповістила довідка КДБ:

      «Бронштейн Матвій Петрович, 2.12.1906 року народження, народився у Вінниці, єврей, безпартійний, з вищою освітою, науковий співробітник Ленінградського фізико-технічного інституту, засуджений 18 лютого 1938 року Воєнною колегією Верховного Суду СРСР за «активну участь у контрреволюційній фашистській терористичній організації» за ст. 58-8 і 58-11 КК РСФСР до вищої міри кримінального покарання — розстрілу з конфіскацією всього особистого майна, що є в його власності».

      Вирок про розстріл Бронштейна Матвія Петровича було виконано 18 лютого 1938 року в Ленінграді.

      Визначенням Воєнної колегії Верховного Суду СРСР від 9 травня 1957 року вирок Воєнної колегії від 18 лютого 1938 року стосовно Бронштейна М.П. відповідно до нових обставин, що були виявлені, відмінено і справу про нього припинено за відсутністю складу злочину.

      Останній аркуш в архівній папці — папірець 1958 року: «Компенсувати Л. К. Чуковській вартість бінокля, що був вилучений при обшуку 1 серпня 1937 року...»

Геннадій ГОРЕЛІК,
співробітник Центру історії та філософії науки Бостонського університету (США),
http://ggorelik.narod.ru

 

ДОВІДКА «УМ»

      Геннадій Горелік — фізик за фахом та історик науки за покликанням. Навчався в Московському держуніверситеті, працював науковим редактором видавництва МДУ, науковим співробітником Інституту історії природознавства і техніки АН в Москві. З 1993 року працює у США. Досліджує наукову спадщину багатьох фізиків, серед яких — Андрій Сахаров, Лев Ландау, Володимир Фок, Матвій Бронштейн та інші. Автор численних наукових та науково-популярних статей, а також книг з історії радянської фізики.

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • Підкорене небо

    У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>