Месія першим призвав до апостольства Андрія — сина Іони з Віфсаїди в Палестині, учня Іоана Хрестителя. Через це його назвали Первозванним. Коли Ісус проходив біля Галілейського озера, Андрій разом зі своїм братом Петром саме ловили рибу. Господь покликав обох, мовивши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей!». Після зшестя на апостолів Святого Духа святий Андрій проповідував Христове вчення понад 35 років. Для цього тричі подорожував різними царствами і князівствами довкола Чорного моря, повертаючись на Пасху до Єрусалима. Вважається, що під час третьої, останньої, мандрівки святий відвідав Воспор (Керч), Феодосію, Херсонес та скіфські землі.
Християни східного обряду вважають апостола Андрія своїм покровителем, так само як західні християни як покровителя вшановують апостола Петра. Адже Андрій Первозванний, за переказами, обійшов кордони майбутньої православної церкви, ставши її засновником. У день пам'яті святого — 13 грудня Константинопольський патріарх у Царгороді (тепер Стамбул) служить особливу літургію, одну з чотирьох найурочистіших у році (як на Великдень, Різдво Христове і на Трійцю). Православні українці вважають святого Андрія ще й основоположником української церкви. Адже, за переказами, він бував на теренах сучасної України і благословив Київські гори, передбачивши духовну силу «міста на семи пагорбах». У Лаврентіївському списку Київського літопису та в «Повісті минулих літ» розповідається, як святий апостол Андрій, проповідуючи на узбережжі Чорного моря, піднявся разом з учнями вгору по Дніпру на човнах. Якось уранці Андрій Первозванний, показавши учням на прибережні кручі, мовив: «На цих горах засяє благодать Божа, побудоване тут буде велике місто, і Бог воздвигне на них багато церков». Ці слова були про Київ. Святий апостол зійшов на пагорби, благословив їх і поставив хрест — на тому місці тепер височить Андріївська церква.
Апостол Андрій скінчив свій земний шлях мученицькою смертю 13 грудня 70-го року в Патрах (Грецiя), де начальник області, язичник Егей, засудив його до страти розп'яттям. Хрест для кари поставили у формі літери X, з тих пір такий хрест став називатися «андріївським». Дві доби страждав святий, проте до самої смерті продовжував навчати людей, що збиралися біля нього. Мощі святого перебували у Свято-Пантелеймонівському монастирі на горі Афон. У 355 році їх перенесли до храму святих апостолів і помістили між гробницями євангеліста Луки і святого Тимофія — учня апостола Петра. 1208 року, в час походів хрестоносців, мощі Первозванного перенесли до італійського міста Амальфи. Голову апостола забрали до Риму, зараз вона зберігається у Ватиканській базиліці святого апостола Петра.