Що, бiлорус, змерз?

      Даремно кажуть, що природний газ не має ні кольору, ні запаху. Події останнього тижня доводять протилежне — має! І не лише ці найпростіші властивості, а й неабияку політичну вагу.

      ...По-дипломатичному м'яка заява міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка про те, що він «не відкидає» можливості узгоджених тарифів на транспортування нафти і газу, а в майбутньому — і електроенергії до балтійських країн, не була б такою цікавою, якби не тло, на якому вона була зроблена. «Україна і Білорусь мають змогу реалізувати спільний економічний інтерес в енергетичній, нафто- і газотранспортній системах, — сказав міністр, додавши, що «Президент України Віктор Ющенко раніше на зустрічах з Олександром Лукашенком обговорював перспективи розширення економічної співпраці».

      Експерти схильні вважати, що таким чином представник вітчизняного МЗС не відхилив сенсаційні ініціативи лідера сусідньої країни. Зокрема, його заяву про створення союзної держави України—Білорусі.

      — Ми б могли дуже багато виторгувати для своїх народів, адже це була б вагома держава, — сказав О. Лукашенко в Мінську не готовим до подібного радикалізму «бацьки» українським журналістам.

      Що саме хотів би виторгувати керівник сусідньої держави, зрозуміло: «Газпром» уже впродовж тривалого часу здійснює шалений тиск на Мінськ, щоб одержати контроль над «Белтрансгазом». Лукашенко завзято торгувався: то піднімав вартість 50% підприємства до 17 млрд. доларів, то вимагав у обмін на свою згоду видобувати на території Росії 10 млрд. кубометрів газу.

      Проте особливих результатів зусилля білоруського керівника не мали, і вже з 1 січня наступного року «Газпром» має намір продавати друзям-білорусам газ за ціною понад 200 американських доларів — замість 46,68 до цього! Це, до речі, лише на 93 долари дешевше, ніж платитимуть західноєвпропейці. Для порівняння: ціна для російського споживача також зросте і становитиме... 49 доларів за тисячу кубічних метрів. Таким нехитрим чином один із найбільших світових монополістів одержить у 2007 році прибуток 46 млрд. доларів.

      Хоча самі росіяни не виключають можливості, що наведені цифри можуть бути дещо відкореговані. Якщо, звісно ж, буде досягнуто домовленостей щодо газотранспортної мережі білорусів. Якщо ж ні, то подальші дії спрогнозувати неважко. Досвід минулої зими показав, що метод закручування крану на газовій трубі є найбільш ефективним взимку і в період різкого зниження температури повітря. Тож у Лукашенка для різких рухів з метою самооборони залишилось зовсім небагато часу. А втім, попри всі газові домовленості, Україна перебуває не в кращому становищі — українська газова труба ще залишається у власності держави, що з точки зору «Газпрому» виглядає форменним неподобством.

      Збіг цих обставин надає нашому сусідові впевненості. «Тільки-но ми домовимось, як у регіоні одразу ж зміниться конфігурація економічних і політичних рішень, — прогнозує Лукашенко. — Я не хотів би будоражити світ і перечисляти тут усі можливості».

      Можливості, за словами аналітиків, і справді можуть бути грандіозними: замість мертвонародженого СНД, кволого ГУАМу, розмитої перспективи ВТО та членства в Євросоюзі є шанс створити потужну вертикаль в обхід Росії, до якої, за сприятливої політичної кон'юнктури, можуть долучитись Молдова і країни Балтії. Таким чином, з'явиться можливість створити дієвий бар'єр на шляху енергетичної експансії Росії до Європи. А стати на заваді цим грандіозним планам може насамперед, м'яко кажучи, неоднозначна репутація Олександра Лукашенка в очах світового співтовариства. Заходу доведеться переглянути свої заяви про авторитарні методи управління в Білорусі, ситуацію із свободою слова і правами людини. Що виявиться дорожчим на світовому ринку — газ чи демократія — ми найближчим часом зможемо побачити на власні очі.

      Хоча сам О. Лукашенко дав зрозуміти, що на поступки він іти готовий. Президент Білорусі готовий врегулювати в режимі «пакета» доволі гострі суперечності про кордон, реадмісію, борги. І, головне, винести за дужки політичну складову своїх розбіжностей із сусідами. Росія ж вустами своїх неофіційних та напівофіційних осіб заявила, що не вірить в рішучість України виробити і утримувати єдину позицію з Білоруссю. А якщо треба, то вона навіть готова впливати на процес ухвалення подібних рішень.

      Чи вигідний для нас подібний економічний союз, мають сказати економісти і урядовці, але доволі симптоматично, що кілька днів тому міністр палива та енергетики Юрій Бойко оприлюднив ініціативу російської сторони — збільшити в 2007 році обсяг транзиту російської нафти та газу територією України на 10%. Це принесе в державну казну додатково 100—150 млн. грн.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ.