Фольк із роковим і панковим напруженням

      Музиканти, які по-справжньому цінують музику як мистецтво, завжди йдуть проти течії. Вони не шукають марної слави і не хочуть стати різними «стар». Саме такими сміливо можна назвати чеський гурт «Агмед ма глад». Творити модерну рокову музику з фольклору — уже відважна річ, важко тут розраховувати на комерцію. Але творити українську музику в Чехії — це великий феномен. Невдовзі буде десять років, як «Агмеди» популяризують українську, а також інші «дивні східні» мови у Чехії та інших європейських країнах. Цікаво, що у гурті не грає жоден українець.

      Гурт був заснований у 1997 році студентами філософського факультету Карлового університету. Єднав їх інтерес до російського року та балканських народних мелодій. Дебютний альбом «Салам а лайка» вийшов у 2002 році, на ньому було кілька переробок українських пісень. Разом із подібними капелами «Агмеди» заснували вільне музичне товариство «Фестиваль однакових пик». У альбомі «Магадан» — багате аранжування, велика кількість інструментів — класичних та електричних, кілька вокалістів. Шість українських текстів чергуються з болгарськими, сербськими, польськими, хорватськими, моравськими...

      Кларнетист та саксофоніст Міхал Гроза — один із натхненників гурту,—  розповідає, що зацікавився Україною подібно до багатьох екстремальних туристів. У 1994 році поїхав на Закарпаття: «Я захоплювався історією першої чехословацької республіки (1918 —1938), був завзятим фанатом незалежного біг-біту. Там почув місцеві мелодії, ну й пішло, поїхало». Гроза грав у фолковій капелі «Неочекавани диханек», яка співала чеською, але гітарист Штєпан Черноушек запросив його до «Агмедів» — всього лише на рік, замінити іншого музиканта, — Мікулаша Кроупу, якого забрали до армії. «Мені стиль «Агмедів» так запав до душі, що я вирішив залишитися назовсім», — зізнається Міхал, уже студент україністики. «І туди я потрапив також випадково. Подруга боялася іспиту. Ну я й пішов складати разом із нею. Я там залишився, а вона покинула навчання», — з усмішкою пригадує музикант.

      Спочатку «Агмеди» були популярні хіба що серед студентів славістики та східноєвропейських студій Карлового університету. «У культовому клубі «На Сламніку» ми грали переважно для тієї альтернативної меншості, яка не ототожнювала росіян із совєтами, українців зі злочинцями». Зараз коло слухачів розширилось, гурт продав тисячі CD, хоча не має великої «розкрутки» по всіх радіостанціях та публікацій у всіх часописах. Гурт не співає чеською, відродив навіть давно забуту полабську мову. Меломани Середньої Європи поступово звертаються до чогось новенького, несподіваного на музичній сцені. Цим  пояснюється інтерес до фолку. «Справжній фолк не має бути дуже мелодійним, це музика насилля й експресії», — твердить Гроза.

      У 1999 році він запросив до гурту свою колишню однокласницю, співачку Лауру Копецьку, яка добре володіє кількома слов’янськими мовами. Невдовзі її «південносхідний» голос був доповнений Андреєм Новіком та Філіпом Грубим, який грає на бубнах. Критики писали, що це «не фальшований народний святковий (чи похоронний) оркестр. Це грунтовне, свіже аранжування та стихійне вираження, яке дає народній пісні рокове і навіть панкове напруження». Гурт починає багато гастролювати, виступає самостійно та на фестивалях у Чехії, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Франції... Цього року вперше виступив і в Україні — у Львові та Києві, а також у Білорусі.

      Хоча Гроза й грає українську альтернативну музику, не може зрозуміти, чому Україна, «країна настільки соковитого, енергійного фольклору», прогинається під натиском «такого банального й низькопробного попу». «Навіть у карпатських селах коломийки та народні пісні псують «самограйками» з двома-трьома акордами. Вже не кажу за російську попсу, яка звучить мало не з кожної машини. На ринку чи в музичних крамницях не можна придбати нічого українського, хоча альбоми, я знаю, є, і їх дуже багато. У Франції оберігають законом французьку музику, вона звучить у половині ефіру. І українцям треба прийняти щось подібне, якщо ви хочете зберегти власне мистецтво», — переконаний чеський музикант.

      «Агмеди» не перестають  творити нові й нові пісні. «Запрошують нас багато куди, але не встигаємо всюди їздити. Ніхто з нас професійно з музики не живе, всі працюють інде», — пояснює Міхал. Нині гурт готує новий альбом, який, можливо, вийде восени наступного року. «Він уже мав бути, але від нас іде бас-гітарист Черноушек, який колись засновував гурт, тому треба час на зігравання з новою людиною», — відкриває невелику таємницю лідер гурту.