Любов натураліста

      42-річний шведський дизайнер у медіа, бізнесі та різних організаціях, а ще фоторепортер Едвард Койнберг останнім часом захопився фотографіями квітів, рослин, ботанічних садів і гербаріями. Аякже — він має сад навколо літнього будинку в провінції Упланд — тій самій місцевості, де жив і працював Карл Лінней. Едвард уже зробив виставку «Пора жнив», натхненну колекцією флори XVIII сторіччя шведського ботаніка Улофа Рудбека. Зараз працює над проектом «Під стягом зеленої флори», пов'язаним із Карлом Петером Тунбергом, учнем Карла Ліннея. А наразі Шведський інститут «прокатує» по всьому світу його підбірку фотографій квітів, присвячену Карлу Ліннею — держава пропагує загальновідомі національні бренди, до того ж наступного року батьку класифікації рослин виповнюється 300 років.

      На перший погляд, це звичайна макрозйомка квітів хорошою цифровою технікою — фотокореспондент «УМ» тільки звернув увагу на цікаво виставлене світло: кожна квітка розміщена на чорному тлі і ніби виходить із темряви на світло. Проте, придивившись уважно, ловиш себе на відвертій еротичності фотографій — так чоловічі журнали доскіпливо вихоплюють із простору найтаємніші закутки жіночого тіла, так еротичні фотографи намагаються зафіксувати найвідвертішу мить і позу. Під фотовиставку підведено серйозну теоретичну базу — стіни прикрашені висловами Ліннея на кшталт: «Чашечка квітки — це подружнє ложе, де тичинка і маточка з'єднаються в одне. Тичинкові нитки — це сім'яні канали, приймочка маточки — це матірний отвір, або піхва, зав'язь — це жіночий яєчник, пиляк — це чоловічий сім'яник, а пилок — це чоловіче сім'я».

      Начитавшись текстів Ліннея про статеве життя рослин (у XVIII сторіччі вони виглядали дуже сміливо, але й комерційно), Едвард Койнберг вирішив фактично проілюструвати їх фотографіями квітів зі свого саду — козельці лучні, порічки червоні, лопух павутинний, мак східний, волошка гірська, кала ефіопська. Причому, фотографуючи кращих друзів натуралістів, пан Койнберг спирається на ренесансні традиції Швеції і полотна данських художників XVIII—XIX століть, це коли рослина випливає ніби з темряви, ніби світло променіє з самих квітів. Ця ідея виявилася настільки вдалою, що з 1999 по 2003 роки виставка «гуляла» по Швеції, а починаючи з 2004-го її побачили в Естонії, Іспанії, Австралії, Італії, Китаї. Українською родзинкою на цій виставці стали кілька прижиттєвих видань Ліннеєвих праць, люб'язно наданих на два дні Інститутом ботаніки НАН України i ювілейне видання «Класифікації» Королівської академії наук Швеції, присвячене 200-річчю Ліннея, яка в 1968 році шведи подарували академіку Костянтину Ситнику для української Академії наук. Його й виставляли серед еротичних текстів Ліннея та еротичних фотографій Койнберга. А Костянтин Ситник був серед промовців на вернісажі.

      Письменник, сценарист, журналіст Олесь Ільченко, біолог за освітою, разом зі своїми друзями фізиками та біологами 10 років тому заснував Товариство шанувальників Карла Ліннея. Воно неофіційне і неформальне, на відміну від правдивого, наукового лондонського, але всі ці роки вони збираються, читають доповіді, ведуть щоденники зустрічей. А в кабінеті Олеся досі висить портрет Ліннея — людини доброї, світлої і чистої, навіть у науці такі зустрічаються нечасто.

      У квітні шведське посольство разом із Києво-Могилянською академією запланувало провести конференцію «Живий спадок», присвячену 300-річчю Лiннея. А до кiнця листопада «Гербарiй кохання» можна оглядати на Костьольнiй, 8.