Володимир Кличко: Моїм пріоритетом залишається об'єднання титулів

      На прес-конференцію з мас-медіа Володя прийшов разом із своїм братом Віталієм, який рік тому залишив великий спорт через травму. На вході у зал київського розважального центру «Арена» акул пера несподівано вразила процедура обшуку — більшість відчули таке на собі вперше. Починали брати-боксери свій діалог з пресою російською мовою, а завершували вже українською — цю переміну преса зустріла аплодисментами. Йшлося не тільки про спорт. Ми дізналися, що батьки ніколи не відвідують їхні бої — така склалася традиція. Що повертатися у бокс Віталій наразі не збирається, хоча й сумує за рингом. А в політиці йому складніше, ніж у спорті, бо тут не все залежить від тебе самого. Що Володимир грає на гітарі, слухає джаз, а йти у політику слідом за старшим не поспішає, бо треба зосереджуватися на чомусь одному.

      Але спершу 30-річний володар титулу за версіями IBF та IBO, подякувавши за підтримку вболівальникам на трибунах і біля телевізорів, поділився враженнями про останній двобій з Келвіном Броком, якого Кличко-молодший відправив у нокаут у сьомому раунді.

      — Попри дострокову перемогу мій ювілейний, 50-й, поєдинок на професіональному ринзі вийшов для мене непростим. З кожного бою я намагаюся виносити щось нове й корисне для себе. Зокрема, Брок вразив мене своїм чудовим захистом, яким він і був відомий, тому мені було важко знайти дистанцію. Коли американець впав у сьомому раунді, я спершу зрадів, що ми зможемо продовжити видовище для публіки, але, подивившись на його обличчя, зрозумів вірність рішення зупинити двобій.

      Крім того, особливим для мене було вийти на арену Мекки боксу — нью-йоркського «Медісон сквер гардена»: право битися тут здобувають лише великі бійці.

      — Ваші прихильники нерідко побоюються за ваші фізичні кондиції. Наприклад, коментатори бою з Броком на українському телебаченні спершу сумнівалися, чи не почали ви втомлюватися, а потім не розуміли, чому ви не поспішаєте з завершальним ударом...

      — Справді, Віталій казав про ці думки. Але можу вас запевнити, що був готовий боксувати 12 раундів — сил у мене б вистачило. Я мав певну тактику на цей бій: наприклад, перші три раунди я працював переважно джебом, «обробляючи» суперника. До того ж, завершення поєдинку у перших двох раундах було б нецікаво для публіки (посміхається). Але все ж таки матчі краще закiнчувати достроково, бо тоді не буде питань стосовно суб'єктивності підрахунку очок.

      — Які у вас плани на майбутнє? Кажуть, IBF вимагає від вас обов'язкового захисту титулу у бою з американцем Реєм Остіном...

      — IBF обіцяла мені й зустріч з Бірдом, але добився я її лише за допомогою судового позову. Головним для мене залишається — об'єднати титули за різними версіями, тобто визначити справжнього чемпіона, якими свого часу були Алі, Марчіано, Льюїс — такого зараз немає. Лише якщо мені не вдасться домовитися про об'єднавчий бій, я знову захищатиму свій титул IBF.

      Наразі ведуться переговори з промоутерами американця Бріггса й росіянина Валуєва, але результат їх стане відомий лише за кілька тижнів. Стосовно Олега Маскаєва, то йому ще треба відстояти свій титул 10 грудня.

      Тут розмову підтримав Віталій, розповівши, що серед експертів боксу — фахівців, журналістів, уболівальників — існує неофіційне звання Superchamp і володіє ним наразі якраз його брат.

      — Що для вас головніше: завоювати чемпіонський титул чи заробити великий гонорар?

      — На першому плані для справжнього спортсмена має бути успіх у його справі, а гроші потім уже додадуться. Стосовно розповсюджених чуток про гонорар у 20 мільйонів доларів, який мені нібито пообіцяв промоутер Холіфілда, то ніхто до мене офіційно не звертався.

      — Чому ви не відвідуєте поєдинки за участю чемпіонів за іншими версіями, тоді як вони на ваших з'являються постійно та ще й привселюдно обіцяють вас нокаутувати?

      — Мабуть, я так їх приваблюю (сміється). Я був, наприклад, на чемпіонському бої між Холіфілдом і Льюїсом, можливо, подивлюся у залі наступний поєдинок Маскаєва.

      — Свій бій Олег проведе в  Москві. А чи не збираєтеся ви битися у Києві?

      — У нас з братом таке бажання вже є давно, але його важко реалізувати. Потрібно, щоб збiгалися інтереси і промоутерів, і телебачення. Проте мрія про бій на Олімпійському стадіоні столиці України нас не полишає.

      — Чи будете ви відмічати річницю Помаранчевої революції, в якій брали активну участь?

      — Два роки тому ми підтримали не окремих людей, а прагнення більшості українського народу до свободи. Можливо, люди очікували миттєвих змін, але вони приходять не так швидко, як нам хочеться, — треба потерпіти й почекати. Головне — в Україні тепер є демократія, хоча вона ще й молода.

      — Чи не збираєтеся ви допомагати брату в політиці?

      — Поки що ні. Моя політика — це міжнародні програми ООН і ЮНЕСКО, в яких ми беремо участь. Так, від останнього бою близько 300 тисяч доларів піде на освіту дітей у Намібії, а загалом за цією акцією ми вже зібрали близько мільйона доларів.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Перспективний український суперваговик Олександр Димитренко успішно захистив свій титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBO. Хоча вже в першому раунді євпаторієць послав американця Біллі Замбрана у нокдаун, той протримався усі 12 раундів. Але за підсумками бою всі судді віддали перевагу Димитренку — 120:105, 120:106, 119:107. Ця перемога стала 24-ю в успішній професіональній кар'єрі українця.