Глобальне утеплення

      Опалювальний сезон начебто вже почався, але температуру в більшості українських квартир важко назвати комфортною для життя. У когось батареї ледь теплі, у когось — узагалі холодні (краще б уже не було зовсім!), тож із ванної до спальні не побіжиш в одному халатику і в маєчці по кімнаті не походиш. А за вікном — навіть не мінусова температура. Що ж буде, коли до нас прийдуть морози? Нічого страшного, якщо заздалегідь запастися електрообігрівачами й теплими ковдрами.

Ні пуху ні пера — один бамбук!

      Вибираючи ковдру, в першу чергу треба дивитися не на малюнки, вибиті на поверхні, — це теж має значення, але за підковдрою квіточки й черепашки ніхто не побачить. Усе ж таки пам'ятайте, що головне у ковдрі — її «начинка». Вовна (верблюжа чи овеча), вата, пух, напівпух, синтепон, силікон, шовк, бамбукові волокна і дерев'яна стружка розрізняються як за своїми гігроскопічними якостями, так і за ціною. Таку екзотику, як бамбук і стружки, ми не будемо брати до уваги, а розглянемо переваги й недоліки двох основних груп наповнювачів: із природних та штучних матеріалів.

      Синтетичні наповнювачі для ковдр бувають різні. Як пояснили «УМ» продавці одного з магазинів на столичнiй Петрівці, штучна «начинка» може бути синтепоновою, силіконовою, мішаною (синтепон+силікон у різних пропорціях) та специфічною (виробники дають кожному виду свою назву й не діляться з широким загалом таємницями технологічного процесу).

Дешево і дуже сердито

      Ковдри, набиті синтепоном, — це найдешевший варіант утеплення свого ліжка. Двоспальну ковдру вітчизняного виробництва (Одеса, Вінниця) можна купити за 90-110 гривень (якщо дуже постаратися, то й за 75 можна знайти), товстіші китайські «двоспалки» віддають за 140-150 гривень, а супермодні іспанські ковдри, які нібито знімають стрес і не б'ють сонька зарядом електростатики, «потягнуть» на 350 гривень. Таку річ легко прати: закинув до машинки, висушив на мотузці, і можна вкриватися.

      Утім найдешевший — не означає найкращий варіант, і продавці пухнастого тепла це чудово розуміють. «Нащо воно вам? — запитала в кореспондентки «УМ» продавщиця Майя Степанівна, яка працює на Петрівці. — Не беріть оту китайську синтетику! Для здоров'я воно дуже некорисно. Та ще й злежується з часом, береться грудками, через два роки доведеться нову купляти...»

      Та й нова така ковдра не є ідеальною, кажуть фахівці. Для дитини точно не годиться... «Синтепон виробляється за застарілою технологією із твердого поліефірного волокна, — розповідає продавець Олександр. — А для того щоб окремі волокна трималися купи, туди додають клей. Тому синтепонове полотно не дуже приємне на дотик і рипить, коли його мнуть. До цього треба звикнути».

Силіконові, але не груди

      Трохи кращим від синтепону вважається силіконовий або ж силіконізований наповнювач. Його волокна мають вигляд тоненьких трубочок, тому він м'якший на дотик. Такі ковдри також легко прати й сушити, але вони краще від синтепонових тримають форму і довше слугують власникові. Вартість «двоспалки» — від 140 гривень (виробництво Вінниці) і вище. Ковдри, набиті волокнами-пружинками Qualitex і Hollofil та волокнами-пушинками Сomforel (австрійського виробництва), дорожчі, м'якші та пухнастіші. Їх можна купити у звичайних магазинах або через інтернет. Ціна: від 200 до 500 гривень.   

      Щоправда, для людей, схильних до алергії, та хворих на хронічні форми бронхіту, ангіни тощо, на синтетичні ковдри краще не задивлятися. Як стверджують медики, для профілактики загострення хвороби таким пацієнтам краще «товаришувати» з натуральними волокнами.     

Вівця — у лідерах

      Як запевнили «УМ» п'ятеро з п'ятьох опитаних продавців, найліпше зберігають тепло людського тіла вовняні ковдри. Вони теплі, досить легкі, дуже довговічні (не звалюються грудками), добре вбирають вологу, залишаючись при цьому практично сухими. До того ж вовняні ковдри можуть самоочищуватися — піт, який вони вбирають, швидко й легко вивітрюється. Зважаючи на те, що людина під час сну випаровує до півлітра вологи, ця «робота» вовни є дуже корисною.

      Відповідно й ціна такого утеплювача ліжка буде вищою від синтетики. Товсту двоспальну ковдру з овечої шерсті у бавовняному чохлі (Вінниця) можна купити за 200-220 гривень, двосторонню ковдру (один бік — бязь, інший — овеча вовна) литовського виробництва — за 300 гривень. За велику ковдру з альпійською чесаною вовною просять від 450 до 600 гривень, залежно від матеріалу, з якого виготовлений чохол (сатин дорожчий, бавовна дешевша).

      До слова, саме серед вовняних ковдр нам вдалося знайти полотно гігантських розмірів: 220 на 240 сантиметрів. Ще більшого, як стверджують продавці, в Україні не знайдеш. Але «гігант» є не в кожному магазині — незважаючи на досить гуманну ціну (400 гривень), попит на таку ковдру є низьким.

      Щодо вовняних ковдр без чохла, так би мовити, шерстю нагору, то їхня ціна коливається від 150 до 3000 гривень. Дешеві колються, як «старі добрі» радянські ковдри і мають мізерну товщину — словом, така покупка не грітиме ні душу, ні п'ятки. Дорожчі (450— 600 гривень) за вичинкою нагадують шуби з овечої шкури й залишаються непоганим варіантом. А за три тисячі гривень можна купити розкiшну ковдру з верблюжої шерсті (Іспанія): м'яку, абсолютно не колючу й великого розміру. Дорого, але вона того варта.

Сірий  і пухнастий

      Пухові ковдри легкі, пружні, м'які, довговічні, здатні втримувати тепло й забезпечують хорошу циркуляцію повітря. Але за своїми гігроскопічними властивостями вони гірші від вовняних: пух швидко вбирає вологу і набуває неприємного «мокрого» стану, а кліщі, які так люблять гризти трубочки пір'їн, викликають у людей алергічні реакції.

      Більшість пухових ковдр виготовляють iз качиного чи гусячого пуху. Вітчизняні виробники найчастіше використовують пух та пір'я сірих гусей (біле — м'якіше й пишніше, тому дорожче), а найкращі (а значить, найдорожчі) ковдри роблять за кордоном із пуху гагари. До слова, не «ведіться» на слова продавця, який стверджує, що в нього на полицях лежить 100-відсотковий пух. За технологією до пуху обов'язково додають пір'я — хоч 5, хоч 10 відсотків. І чим більше такого «додатку», тим дешевшим буде товар. Так, за «двоспалку» українського виробництва (Київ), набиту 90% пуху і 10% пера, треба віддати тисячу з лишком гривень, а за ковдру, в якій пуху і пера порівну — близько 700 гривень. Ковдру ж із пуху гагари, яка коштує близько 35 тисяч гривень, може купити не кожен...

По чому ваше масло?

      Створювати оптимальні температурні умови у вашій оселі (18 — 20 градусів тепла) покликані декілька видів обігрівачів: масляні, конвектори, термовентилятори та системи з інфрачервоним випромінюванням, але всі вони мають різні характеристики. Яким обігрівачем розпочати власний опалювальний сезон? За порадами кореспондентка «УМ» рушила до одного зі столичних магазинів побутової техніки на Петрівці. Продавець-консультант Андрій розповів, що вибір споживача залежить від місця обігрівача у квартирі та від того, чого людина очікує від техніки.

      Маленькі термовентилятори (тепловентилятори) підійдуть тим, хто любить проводити вечори в кріслі або на дивані: вони швидко нагріють повітря навколо вас. Утім, виходячи з зони обігріву, людині доведеться зазнати певних температурних незручностей — решта кімнати залишатиметься холодною. Цей обігрівач, схожий за своєю дією на великий фен, нагрівається швидше за інші типи через примусову подачу повітря на розпечену спіраль. Але при цьому прилад дуже висушує повітря і спалює кисень, якого у квартирах і так небагато. Це найдешевший варіант: непоганий обігрівач можна купити менше ніж за 100 гривень.

      Найпопулярніший варіант домашньої «котельні» — це масляні обігрівачі, представлені моделями середньої цінової категорії. Вони мають багатосекційний корпус, наповнений мінеральним маслом, яке кипить при дуже високій температурі. Всередину вмонтовані кілька нагрівальних елементів, які нагадують звичайні електрокип'ятильники. Чим більше таких елементів та секцій (ребер) нагрівача, тим швидше він нагріває повітря в кімнаті. Поганеньку модель можна купити за 120-140 гривень, за пристойнішу треба викласти 200-300 гривень. А моделі із вбудованим вентилятором, який робить дiю масляного радіатора більш ефективною, коштують під чотири сотні.

      Масляні обігрівачі гарні тим, що можуть зігріти велику кімнату, не спалюють кисень і без проблем висушать речі, які ви їм довірите. Неприємний момент — протягом перших двох-трьох днів, коли «пічка» буде «освоюватися» в квартирі, у ній буде обгорати масло. Тож будьте готові до того, що «аромати» літатимуть по всій хаті. Виняток становлять лише деякі дорогі моделі...

Дорогенькі витребеньки

      Назва наступного виду обігрівачів — конвектора — відображає принцип його роботи. Холодне повітря проходить через розпечені керамічні «нутрощі», нагрівається, піднімається нагору й замінюється холодним — так відбувається процес конвекції. У такий спосіб конвектор нагріває приміщення, не використовуючи пристроїв примусової циркуляції повітря, а це робить його більш економічним пристроєм, аніж обігрівачі з вмонтованим вентилятором. З іншого боку, конвектори утворюють потоки повітря, які циркулюють по приміщенню (штучний протяг). Як результат — кімната нагрівається нерівномірно (під стелею — тепліше, біля підлоги — холодніше), а це особливо неприємно для мешканців малоповерхового будинку з підвалом. Не найкращий варіант для будинку, особливо зважаючи на те, що найдешевший конвектор можна придбати за 350-400 гривень.

        Інфрачервоні обігрівачі (ІФО) відрізняються від решти «товаришів» тим, що нагрівають не повітря, а навколишні предмети: підлогу, стіни, меблі, тіло людини. Потужний інфрачервоний випромінювач (яким, до речі, навіть лікують целюліт, варикоз та порушення обмінних процесів у організмі) не сушить повітря, не спалює кисень, не шумить і не створює протягів. Крім того, він знищує бактерії та грибки, які часто з’являються у теплому й вологому приміщенні, тоді як звичайні обігрівачі проти цвілі є безсилими. Здавалося б, одні лише переваги... Втім коштує такий обігрівач набагато дорожче від тепловентилятора, масляної чи конвекторної «пічки». Так, найдешевший ІФО, який нам вдалося відшукати в інтернет-магазині, коштував 650 гривень. Потужніші екземпляри «тягнули» на тисячу-півтори гривень.

      Отже, вибирати є з чого. Головне тепер — не витратити гроші, відкладені для придбання обігрівача, на холодильник...