Село нас порятує

18.11.2006

      Як тільки владці вдаються до підвищення цін, у Луцьку спостерігається дивна картина: частина міських мешканців терміново переїжджають до стареньких батьків у села або просто до знайомих. Звичайно, ніхто нікуди не їде, а з квартир виписуються, щоб не платити «дурні» гроші. Перша хвиля такої міграції відбулася рік тому, коли в місті подорожчали комунпослуги попри мораторій Верховної Ради. Друга хвиля неконтрольованої міграції спостерігається нині, уже з 1 вересня, лучани змушені платити за новими тарифами. Народ швидко порахував, скільки можна зекономити, якщо навіть один член сім'ї тимчасово кудись переїде — в середньому 58 гривень у місяць (це без врахування обіцяних «Луцькводоканалом» нових тарифів на водопостачання та водовідведення, що мають зрости найближчим часом майже втричі). А коли у квартирі замість чотирьох осіб залишається прописаною одна? Отож бо. За неофіційними даними, на сьогодні близько 15 тисяч лучан вважаються категорією виписаних. Ще одна категорія необлікованих споживачів води, тепла та газу — квартиранти, які ніде не прописані, а проживають у найманих квартирах нелегально і, звичайно, нічого не платять.

      Першими відчули на собі цю проблему медики, оскільки саме медичним установам доводиться обслуговувати пацієнтів набагато більше, ніж зареєстровано. І вони забили на сполох. Та людей не лякають ні штрафи за проживання без реєстрації, ні інші мінуси формального бомжування. Існує ще одна небезпека — якщо чисельність Луцька вийде за межі 200 тисяч у сторону зменшення, відповідно зменшаться і надходження з бюджету та фінансування бюджетних структур, що фінансуються відповідно до чисельності населеного пункту. І тоді постраждають усі. Але людей це поки що не лякає. Головне — як владу «взути».