Програли на вулицi Переможцiв

      Учора о третій годині пополудні в мінському Палаці спорту, розташованому на вулиці Переможців, 4, стартував передостанній раунд Континентального кубка. Київський «Сокіл» зустрічався з командою «Казахмис» із Караганди. Хоч як тренери українців акцентували на тому, що перший матч — дуже важливий, і налаштовуватимуться вони тільки на перемогу, але переможцями вийшли казахстанці — 2:6  (1:3, 1:2, 0:1; Матвiйчук, Млинченко).            Далі буде ще складніше — суперниками киян будуть господарі турніру, хокеїсти «Юності-Мінськ». А до фінального раунду, нагадаємо, виходить лише переможець цього квартету.

      Перед початком турніру кореспондент «УМ» поспілкувався з «новим-старим» гравцем, який нещодавно підсилив «Сокіл» із прицілом у тому числі й на Континентальний кубок. Досвідчений 35-річний захисник Олександр Савицький тривалий час виступав за збірну України на чемпіонатах світу, а тепер, отримавши фуфайку з номером 77, приєднався до команди на правах оренди з «Беркута».

      — Олександре, на що «Сокіл» зможе розраховувати у півфіналі Континентального кубка?

      — Якщо проявимо характер, як це зробили в двох останніх матчах відкритого чемпіонату Білорусі, то можемо поборотися за перемогу. Гра в нас налагоджується. Головна ж наша проблема — не ігрова, а організаційна. Це незрозуміле ставлення до клубу сильних світу цього. Якби «Сокіл» мав нормальне, стабільне матеріальне становище, ми б гриміли і принаймні у Білорусі були б на провідних ролях.

      — Донедавна ви виступали за мінський «Керамін». Чому не залишилися в цій команді по завершенні минулого сезону?

      — У Мінську, вважаю, я провів вдалий рік, бо став одним із чотирьох гравців команди, котрі набрали за чемпіонат необхідну за контрактом кількість «бонусів». У політику тренерів втрутився генеральний директор клубу, який не надто розуміється на хокеї, але має власні уявлення про гру. Тому я й поїхав з Мінська.

      — Відчувається різниця між чемпіонатами України й Білорусі?

      — У першу чергу, непросто фізично, хоча я швидко наближаюся до оптимальних кондицій. Ще пару матчів, і все буде в порядку. Важко перебудуватися, коли забиваєш в Україні по десять голів за матч, а потім опиняєшся перед гідними суперниками.