Після виклику на засідання парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони на минулому тижні та завершення судилища в Шевченківському райсуді у справі «керівництво СБУ проти «України молодої» голова СБУ Ігор Дріжчаний міг зітхнути з полегшенням. У першому випадку комітет Кінаха навіть не розглядав кадрових питань (i як тільки Ігорю Васильовичу вдалося порозумітися з «регіоналами», які відкликали свої підписи під проектом постанови про звіт голови СБУ у Верховній Раді, бува, не через певні обіцянки та домовленості?), тож фігуранту численних скандалів таки пофортило. Щодо другої події, то Феміда продемонструвала очевидну упередженість і залежність, зрозуміло, з якого боку. Що там казати, якщо спільну мову пану Дріжчаному вдалося знайти навіть з окремими бютівцями — той же нардеп Григорій Омельченко за нинішнього керівника СБУ раптом став горою! Омельченко, який, нагадаємо, лише кілька місяців тому з цього приводу висловлювався так: «Мене турбує, що у Службу безпеки на керівні посади на республіканському й обласному рівні повертаються особи, які слугували режиму Кучми, які виконували його злочинні вказівки, порушували конституційні права людини і громадянина, стежили і прослуховували телефонні розмови опозиціонерів. Ці люди так дискредитували себе, що з морально-етичних міркувань не мають права служити в органах СБУ».