І сам не гам, і «Інтеру» не дам

Бізнес-план киян знову провалено

      Президент «Динамо» Ігор Суркіс в одній із російських телепрограм як ніколи відверто розставив акценти щодо прерогатив свого клубу: Ліга чемпіонів — важливіший турнір, ніж національний чемпіонат. Враховуючи прибутковість елітного єврокубкового турніру, такий підхід навряд чи когось здивує. Проте хотілося б побачити реакцію публіки в Англії чи Італії, якби президенти «Арсенала» чи «Інтера» заявили б про другорядність своїх чемпіонатів. В Україні, вочевидь, існує інший підхід до футболу — більш чи суто меркантильний. З цієї точки зору, підсумок позавчорашнього матчу на НСК «Олімпійський», напевно, слід розглядати як провал бізнес-плану Суркісів на черговий сезон. Уже третій рік поспіль кияни не можуть пробитися до «плей-оф» Ліги чемпіонів.

І знову про роль  легіонерів

      Хоча за ігровим змістом сьогоднішнє «Динамо» дало все ж більше позитивних емоцій, ніж негативних. Останнє місце чемпіона України у своїй групі не відповідає рівню команди, адже в жодному з шести матчів кияни не виглядали явно слабшими за суперника. Схоже, для кращого результату не вистачило насамперед подолання вже традиційних проблем із реалізацією набутих навичок у тактиці й колективній грі. Відверто шкода, що очевидний прогрес у діях підопічних Олексія Михайличенка не приносить тренерові очікуваних турнірних дивідендів.

      Водночас можна припустити й те, що для сьогоднішніх легіонерів навіть марка «Динамо» ніколи й ні за які гроші не стане настільки престижною, якою була для Шевченка, Реброва і Лужного, — гравців, котрі в 1999-му з подібною організацією досягли півфіналу Ліги чемпіонів. Не виключено, що Єрко Леко та Діого Рінкон били б по воротах Франческо Тольдо старанніше і влучніше й стали б героями поєдинку, якби до своєї гри за київський клуб не ставилися лише як до одного з численних місць роботи упродовж кар'єри. Зауважмо, що позавчора в основі «Динамо» вийшло тільки троє українських футболістів (Шовковський, Дмитрулін і Несмачний) та восьмеро «варягів». І вся ця компанія так і не змогла покласти край прикрій для «Динамо» історичній традиції, за якою киянам зась перемогти бодай якийсь італійський клуб у єврокубках. А от чеська «Спарта», складена фактично лише з чехів, напередодні змогла «дотиснути» римське «Лаціо» і кваліфікувалася до «плей-оф». Чи не слід керівникам «Динамо» повчитися і в пражан, і, насамперед, у ближчих дніпропетровців. Адже з українських же команд у єврокубкову весну пройшов не напівіноземний київський суперклуб, а саме «Дніпро», де грають лише наші співвітчизники.

      До речі, німим докором Суркісам за грошовиту любов до футболу став успіх у цей же день гандболісток збірної України, які достроково забезпечили собі місце на Олімпіаді-2004, хоча не мали для цього фактично ніяких фінансових мотивацій.

«Відкритий футбол» — задоволення на останню 5-хвилинку

      У анонсі до матчу «Динамо» — «Інтер» ми говорили про те, що гості можуть обрати гостроатакуючий варіант складу, і тренер міланців Альберто Дзаккероні ці очікування виправдав, хоча на поле вийшло два, а не три номінальних форварди. Господарі, не маючи кадрового вибору через травми Федорова, Онищенка, Нанні і Гусина, теж дотрималися свого «передматчевого» слова — не дали суперникові зіграти у свою гру. Не можна сказати, що динамівці до перемоги вирішили йти, діючи від оборони, але й безоглядних атак великими силами трибуни переповненого НСК «Олімпійський», які несамовито підтримували «біло-синіх», теж практично не побачили. Лише в останні хвилини на смарагдовому (такому нетиповому для грудня) газоні мав місце славнозвісний «відкритий футбол». І слід визнати, що за гольовими моментами наша команда ці 7-8 хвилин виграла з рахунком 3:1, але підсумок на табло був невтішним для обох суперників. Кияни фактично зіграли на руку московському «Локомотиву», який вийшов до наступного раунду ЛЧ, беззаперечно поступившись «Арсеналу» в Лондоні. При цьому міланці все ж втішилися «переключенням» на Кубок УЄФА, а ось «Динамо» тепер може зосередитися на боротьбі за українське чемпіонство з «Шахтарем», а можливо, і з «Дніпром», та на матчах Кубка України.

      На завершення єврокубкового сезону «Динамо» слід визнати, що цьогорічний виступ киян перевершив попередні за кількістю нелогічних голів, пропущених, до того ж, переважно на останніх хвилинах. За історичними законами, наступний рік повинен компенсувати ці «нефартові» моменти. Однак для цього ще треба вийти в Лігу чемпіонів-2004/05, що тепер буде зробити набагато важче, ніж у попередні роки...

«Динамо» (Україна) — «Інтер» (Італія) — 1:1

      НСК «Олімпійський». 83 тисячі глядачів

      Арбітр — Жиль Вейсьє (Франція).

      «Динамо»: Шовковський, Дмитрулін (Чернат, 78), Саблич, Гавранчич, Несмачний, Гіоане (Гусєв, 74), Пеєв (Мілевський, 84), Леко, Белькевич, Діого Рінкон, Шацьких

      «Інтер»: Тольдо, Ф. Каннаваро, Кордоба, Адані, Паскуале, Х. Дзанетті, Альмейда, Емре (Рекоба, 88), ван дер Мейде (Мартінс, 49), Крус (Лямуші, 82), Вієрі

      Голи: Адані, 68; Діого Рінкон, 85

      Попередження: Вієрі, 66; Паскуале, 84