Це не пам'ятник, а наруга над пам'яттю про Симоненка

      У Черкасах набирає обертів скандал, пов'язаний зі встановленням на вулиці Хрещатик пам'ятника Василю Симоненку. Річ у тім, що напередодні виборів, у березні, цей пам'ятник поету з метою піару врочисто відкрив тодішній черкаський міський голова Анатолій Волошин. Між помпезними виступами чиновників, приуроченими більше до виборів, ніж до історичної миті, той пам'ятник навіть освятили. При цьому влада міста клялася, що вже незабаром гіпсову скульптуру буде замінено на бронзову.

      Та тільки все залишилося без змін. Більше того, гіпсовий пам'ятник, який, як стверджують черкащани, котрі добре знали Василя, зовсім не схожий на поета, почав інтенсивно розвалюватися. На ньому облізла фарба, замість пальців стирчить дріт, а книжка в руці Симоненка нагадує справжню цеглину. Замість обіцяної владою міста площі, засадженої квітами, землю віддали під якесь будівництво, таким чином пам'ятник опинився за парканом: як у житті не було поетові волі, так і після смерті над ним знущаються.

      «Як можна було так непропорційно створити голову, плечі, руки. Краще було б цей пам'ятник зовсім зняти і не ганьбитися перед тими, хто приїжджає до Черкас та дивиться на таке «мистецтво», — справедливо обурюється племінник поета Віктор Мисник.

      «Це не пам'ятник, а наруга над пам'яттю про Симоненка. Соромно не лише перед черкащанами, а й перед гостями Черкас. Правильно висловився колишній редактор «Молоді Черкащини» Петро Жук, який працював із Василем, що на площі стоїть якийсь шахтар», — говорить Антоніна Веретик, колега Василя Симоненка по газеті «Молодь Черкащини».

      Несила миритися з таким пам'ятником змусила черкаських друзів поета самим зібратися та вирішувати, якою має бути скульптура Василя Симоненка. Вони кажуть, що до їхніх пропозицій прислухався столичний скульптор Ігор Зарєчний. То ж він обіцяє створити пам'ятник, у якому люди впізнаватимуть поета Василя Симоненка.