Останнім часом щоранку, сідаючи в маршрутку чи купуючи в магазині щось із переліку «першої необхідності», мимоволі ловлю себе на дивній думці, що, незважаючи на всі ознаки тверезого глузду і здорового прагматизму, очікую побачити на ціннику хоча би трохи меншу цифру, ніж та, яка стояла там учора. Проте всі надії поки що розбиваються об грубу реальність: окрім головної, «бензинової» ціни, інші падати вперто не поспішають. «Шанси на зниження цін на основний перелік товарів народного споживання дуже незначні!» — переконані експерти, аналізуючи ситуацію.
До здешевлення бензину в Україні мріють бути причетними багато впливових людей. Уряд, скажімо, щиро переконаний, що це результат дуже цікавого документа, «Меморандуму про партнерство» між урядом і нафтотрейдерами, підписаного в серпні нинішнього року. Відповідно до переліку зобов'язань, Кабмін по-партнерськи допомагає, а підприємства, які реалізують нафтопродукти, із вдячності знижують ціни. А не будуть знижувати, уряд, мовляв, може і свої регуляторні права використати.
— Ми їх (нафтотрейдерів. — Ред.) закликали до порядності, — з натяком відрапортував перший віце-прем'єр Микола Азаров.
— Падіння цін на бензин викликане об'єктивними світовими процесами, — заперечив перший заступник глави секретаріату Президента України Арсеній Яценюк. — Упали світові ціни, Російська Федерація знизила експортне мито на вивезення нафти — отже, працює ринковий механізм, а не адміністративний.
Власники мереж автозаправних станцій також схильні ставитись до процесу як закономірного явища — мовляв, купуємо в переробників дешевше, тому й відпускні ціни знижуємо. Конкуренція ж! За їхніми словами, ціни можуть знижуватись ще кілька тижнів. А потім знову поповзуть угору.
А восьмого листопада Прем'єр-міністр Віктор Янукович на засіданні Кабміну привселюдно заявив, що зниження цін на пальне має дати поштовх падінню роздрібних цін на основні споживчі товари, а також послуг, до структури яких закладено вартість пального. Адже протягом жовтня ціни на бензин в країні знизились на 6,4 відсотка, а споживчі ціни на основні споживчі товари та послуги не змінилися.
Першими на ініціативу Прем'єра відгукнулись міністр транспорту і зв'язку Микола Рудьковський та голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв. Останній пообіцяв виконати доручення Віктора Януковича з особливим натхненням, порадивши Міністерству економіки мобілізувати Державну інспекцію з контролю за цінами. Міністр економіки Володимир Макуха повідомив, що насамперед в Україні мала би знизитись вартість пасажирських перевезень, в тому числі маршрутними таксі, а пан Рудьковський пообіцяв провести нараду з автоперевізниками.
Бажання уряду подарувати народу нижчі ціни, безумовно, можна тільки вітати. Але експерти дуже сумніваються, що процес, як то кажуть, піде. Насамперед тому, що в більшості галузей економіки питома вага нафтопродуктів у собівартості товару досить невисока, і, за винятком хімічної промисловості, становить 2—5 відсотків. Зрештою, може виникнути запитання: якщо у нас економіка ринкова, то й ціноутворення має відбуватись теж за ринковими механізмами? Якщо не вести мову про державні структури чи так звані природні монополії (міський транспорт тощо), то ціну має диктувати тільки баланс попиту і пропозиції. А нині жодного законного механізму вимагати від тих, хто надає послуги, додаткового економічного обгрунтування своїм цінам, просто не існує.
Тобто впливати на ціни урядові структури, звичайно ж, можуть, відповідні важелі й механізми тиску у них ще ніхто не відібрав, але цілком очевидно, що подібними «точковими» результатами не охопити всієї країни. Не підписуватиме ж Кабмін ще кілька сотень меморандумів про партнерство із власниками маршрутних мікроавтобусів чи приватних пекарень! Можливо, саме тому більшість галузевих керівників, на відміну від нафтотрейдерів, мовчать і старанно роблять вигляд, що дуже бояться гніву керівника Антимонопольного комітету. А пройде кілька тижнів, ціна на бензин трохи хитнеться догори — і про всі «негаразди» можна буде не згадувати. Проте кілька зразково-показових прикладів зниження цін ми, напевно, зможемо побачити — і люди це люблять, і виборці запам'ятають, та й керівництво Кабміну зможе зайвий раз перевірити: хто з галузевих керівників краще вміє керувати підлеглими в ручному режимі. Щоправда, виникає запитання: а які результати така діяльність може мати для економіки держави?
Уже згаданий тут Арсеній Яценюк щиро переконаний, що вельми негативні. За його словами, завдання уряду — формувати сприятливі умови для провадження бізнесу, а не регулювати ціни на окремі види товарів. Такої ж думки дотримуються й інші експерти — не царська це, мовляв, справа — з високого владного Олімпу ціни диктувати. Тим паче що досвід в багатьох державах світу показує — всі спроби адміністративного втручання, навіть короткочасні, в ринкові процеси мали тільки негативні наслідки.
Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,
спеціально для «України молодої».