Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
«Феміністична» автограф-сесія. (Володимира СТАДНИКА.)
Намагалася пробити заокеанських чиновників на сльозу чорнобильською тематикою стрічки, вимахувала перед їхніми очима документами та фотографіями. Зрештою, ошелешені американці не витримали такої нахрапистості і таки зареєстрували «Аврору...» як претендента у номінанти на висунення «Оскара».
Пані Байрак вважає, що мета виправдовує будь-які засоби, називає себе факіром і запевняє довірливих вітчизняних журналістів, що все це робила не для задоволення власних амбіцій, а винятково задля того, щоб донести світові свою громадянську позицію і людський біль.
Нагадаємо, що стрічка «Аврора, або Що наснилося сплячій красуні» фільмувалася до двадцятої річниці Чорнобильської катастрофи. Головну роль в «Аврорі» зіграла нині п'ятнадцятирічна Настя Зюркалова (до речі, дочка абсолютної чемпіонки світу і Європи зі спортивної гімнастики Оксани Омельянчик). У картинi йдеться про дівчинку-сироту, хвору на гостру променеву хворобу, яка мріє стати балериною. Погодьтеся, тема більш ніж болюча і не допускає ні іронії, ні журналістського сарказму. Але переконана, що серйозні кінокритики не раз і не двічі висловлять свої зауваження на адресу фiльму та його «оскарівських» перипетій.
До речі, коли в жовтні прес-служби продюсерів фільму - IntWestDistribution та «Студії «Байрак» - повідомляли ЗМІ про те, що «Аврора» таки ввійшла у перелік стрічок-номінантів на «Оскар», вони стверджували, що картина - тримовна: українсько-російсько-англійська. Виявилося, що в ній звучить лише російська та англійська. Режисерка фільму, задекларованого як український, пояснює цей мовний конфуз специфічно і лаконічно:
- Події фільму відбуваються 1986 року. Російська мова була тоді мовою міжнаціонального спілкування.
Узагалі ж, слухати сентенції Оксани Байрак - суцільне задоволення. На запитання журналістів, чому у її фільмах знімаються одні й ті ж актори, режисерка відповіла:
- Бо я їх люблю. Крім того, я дуже моногамна, тому фільмую лише своїх добрих знайомих.
Чому на головну чоловічу роль було обрано саме Еріка Робертса, а не якусь іншу голлівудську зірку, Байрак не без кокетства мовила:
- Я з дитинства закохана у цього актора, а під час зйомок ми закохалися ще й одне в одного... Не в сенсі організмів, а в хорошому сенсі.
Юну акторку Настю Зюркалову режисерка представила так:
- Мене звинувачують у фенімізмі, але нашого полку додалося. Зі мною Настя. (Настя «тримала спину», жувала гумку і мовчки лівою рукою ставила охочим підписи на книжці).
Про дружбу народів пані Оксана теж має власну думку:
- Слов'яни для того й народжені, щоб разом страждати, радіти й насолоджуватися життям.
На презентації книжки Оксана Байрак чимало встигла розповісти про себе цікавого. Наприклад, що вона забобонна аж так, що понеділок і п'ятницю намагається зробити для себе й підлеглих як напіввихідні; що має тонку натуру («у меня пограничная психика»); що під час зйомок фільму помер від саркоми її улюблений пес, і цю смерть режисерка потрактувала як Боже випробування за взяту для фільму тему.
Загалом, склалося враження, що на побутовому рівні режисерка без перебільшень має неабиякий акторський хист: вміє вчасно пустити сльозу і вдало уникнути відповіді на запитання. Коли пані Байрак не хотіла відповідати журналістам, вона відсилала їх до свого співпродюсера Олега Степаненка, який не був фізично присутній на прес-конференції, та й узагалі перебував поза зоною досяжності.
Що стосується зліпленої за чотири місяці книжки за фільмом «Аврора, або Що снилося сплячій красуні», то на запитання, чому її вирішили видавати в Москві, Оксана Байрак спершу щось плутано намагалася пояснити про кіношну специфіку, про те, що без цього кiно не можна буде показувати в країнах СНД, але зрештою, мовивши щось на кшталт: «Ох, ну что вы хотите? Я - женщина», - режисерка-«феміністка» знову «перевела стрілку» на відсутнього Олега Степаненка.
I нарешті, про книжку, авторство якої належить трьом особам: російському драматургу Петру Гладіліну, Оксані Байрак та Льву Рижкову. З творчо-сумбурної розповіді Оксани Байрак стало зрозуміло, що писав її власне Рижков після ознайомлення з фільмом і сценарієм до нього. Книжку поквапилися видати перед початком виходу фільму у прокат для того, щоб більшій кількості заінтригованих текстом людей захотілося переглянути стрічку.
Я встигла прочитати цей твір і, на превеликий жаль, мушу констатувати, що він відверто слабкий. Не заперечуватиму, існує певна категорія людей, які, закохавшись у якусь мильну оперу, до дірок зачитують її «паперовий варіант», але аж ніяк не навпаки.
Залишається сподіватися, що фільм буде кращий за книжку. Принаймні кілька епізодів стрічки, які продемонстрували на прес-конференції, не залишили мене байдужою. Тож чекаємо 30 листопада, саме в цей день «Аврора» з'явиться в українських кiнотеатрах.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>