Ростислав Сосса (лiворуч) вiдкриває пам’ятний знак у пунктi Дуги Струве на Хмельниччинi. (Укрінформ.)
- Пане Сосса! Вже з самої назви служби, яку ви очолюєте, випливає, що вам доводиться опікуватися трьома напрямами - геодезією, картографією та кадастром. Це досить широке поле діяльності.
- Справді, діяльність Державної служби геодезії, картографії та кадастру України має багатосторонній, комплексний характер. Я можу лише перерахувати ключові напрями діяльності: вдосконалення національної нормативно-правової та нормативно-технічної бази, що належить до нашої компетенції; створення національної системи відліку та забезпечення функціонування і розвитку державної геодезичної мережі; проведення топографічного картографування території держави та розвиток національної системи картографування; створення національної інфраструктури геопросторових даних; розвиток державних кадастрів; топографо-геодезичне і картографічне забезпечення делімітації та демаркації державного кордону; здійснення ліцензійної і наглядової діяльності.
Як ви бачите, спектр діяльності підрозділів «Укргеодезкартографії» надзвичайно широкий. Важливою складовою є, звичайно, проведення державного геодезичного нагляду за виконанням топографо-геодезичних картографічних робіт у державі. І не в останню чергу ми повинні здійснювати в загальнодержавному масштабі координацію всіх робіт, в т. ч. забезпечувати проведення єдиної технічної політики в сфері геодезії і картографії.
- Охарактеризуйте, будь ласка, сфери, які належать до компетенції Державної служби геодезії, картографії та кадастру України.
- Геодезія - це, власне, наука про визначення точних розмірів і форми Землі, яка забезпечує математичну основу укладання всіх наступних карт. Основою геодезичної складової є Державна геодезична мережа. Вона забезпечує систему відліку, тобто координати, висотну складову, а також гравіметричну складову. Адже Земля має не просто форму кулі чи геоїда. Зараз ми ведемо мову про розміри квазігеоїда. Це вже суперточні вимірювання, з урахуванням поля сили тяжіння Землі, тобто всіляких аномалій гравітаційного поля.
Наша служба забезпечує державу насамперед єдиною системою координат. Якраз у цьому році завершуємо роботу з підготовки до впровадження з 1 січня 2007 року на території України нової системи координат, української (УСК-2000). Це надзвичайно високої складності наукова і технічна робота, що потребувала проведення великої кількості спостережень на різних геодезичних пунктах, розміщених на території України, проведення великих робіт з урівноваження одержаних вимірів і запровадження нової системи координат.
До цього часу ми користуємося системою координат 1942 року (СК-42). Це не значить, що вона застаріла, але СК-42 відповідала, по-перше, рівневі розвитку техніки і технологій середини 40-х років минулого століття. По-друге ж, Земля - це живий організм, і її поверхня весь час коливається. І якраз референцна система координат УСК-2000 краще відповідає сучасним технологіям і системам координат, прийнятим у розвинутих країн світу.
- Картографічна робота «Укргеодезкартографії» грунтується на геодезичних вимірюваннях?
- Так. Створення карт базується на математичній основі, яка є результатом геодезичних вимірювань. Зараз технології пішли вперед. За допомогою супутників і GPS-приймачів вимірюють координати на земній поверхні. Це дозволяє досить швидко, оперативно, якісно і з високою точністю одержувати ці координати.
- Чи GPS-приймачі, які вже широко застосовують у європейських країнах водії автомобілів, є аналогами згаданих вами?
- Так, їх і в Україні застосовують. Але для того, щоб можна було використати GPS-приймачі в авто, необхідно мати в автомобілі електронну карту в системі координат WGS-84 - щоб водій бачив, у якій точці він перебуває в даний момент.
- Здається, кадастрові функції очолюваної вами служби дещо відрізняються від геодезії і картографії і перетинаються у чомусь з органами державної влади, які займаються земельними питаннями, наприклад, Держкомземом.
- Одним із повноважень Державної служби геодезії, картографії та кадастру України є координація виконання кадастрових робіт. Ми надаємо ліцензії на їхнє виконання. Всього в країні існує 12 видів державних кадастрів, але кадастрова діяльність, на жаль, провадиться неналежним чином. Функція служби полягає насамперед у науково-методичному забезпеченні ведення кадастрів, а це передбачає використання єдиної базової топографічної основи. І тут є, звичайно, проблеми, пов'язані, з одного боку, з актуалізацією топографічних карт і планів, з іншого - з використанням системи координат. Скажімо, в Криму існують 42 системи місцевих координат. Звичайно, така велика кількість місцевих систем координат вносить велику плутанину у виконання робіт. Тут треба відзначити, що в останні роки виконується багато робіт з інвентаризації земель, але, на жаль, використання різних систем координат, зокрема, системи 1963 року, що пов'язано з питанням таємності, дещо ускладнює сам процес виконання робіт з ведення державного земельного кадастру.
Систему координат 1963 року створили для того, щоб мати нижчий гриф таємності і використовувати для земельного кадастру. Це була спеціально спотворена система координат. Тому роботи iз земельного кадастру треба виконувати на точній топографічній основі з використанням точної системи координат, щоб унеможливити похибки при складанні первинних планів земельних ділянок. СК-63 дає нормальні результати при визначенні координат відносним способом, а при використанні деяких сучасних методів визначення місцеположення (GPS) необхідно вносити відповідні поправки у результати вимірювань.
- А туристичні карти і схеми по Карпатах чи, скажімо, по Київщині, в яких було чимало неточностей, їх також свідомо спотворювали?
- Тут не варто змішувати поняття кадастру і туристичних карт. Коли йдеться про кадастрові зйомки з використанням системи координат 1963 року - це одне. Коли ж про карти широкого використання, туристичні, маємо справу з дещо іншою ситуацією. До кінця 80-х років ХХ століття всі карти на території Радянського Союзу відкритого користування створювали на спотвореній картографічній основі, на так званій карті-основі СРСР 1976 року. Це робилося для того, щоб заплутати потенційного супротивника Радянського Союзу. Фактично до горбачовської перебудови і розвалу СРСР було багато режимних обмежень на відображення певної інформації на різноманітних картах, в тому числі на туристичних. І, звичайно, розвиток пішохідного, автомобільного туризму значною мірою гальмувався відсутністю необхідних загальногеографічних елементів на туристичних картах, які потрібні для вибору маршруту.
З кінця 80-х років із розсекреченням топографічних карт масштабів 1:1 000 000, 1:500 000 і 1:250 000 туристичні карти стали точнішими. Зараз карти створюють на точній топографічній основі. Проблемою залишається актуальність загальнотопографічної інформації. У зв'язку з недостатнім обсягом бюджетного фінансування на виконання топографічних робіт набувають розвитку негативні тенденції, зокрема старіння інформації на топографічних картах.
- Оте свідоме спотворення карт - це загальносвітова практика чи винахід СРСР?
- Це радянський винахід, тому що в західних країнах не було такої поголовної засекреченості топографічної інформації. Водночас у кожній державі є закриті карти, тому що топографічні карти - це продукція подвійного призначення: для широких верств населення і для потреб військового відомства, а це вже питання національної безпеки та оборони.
- Чи можна казати, що практика створення карт на спотвореній основі завдала шкоди картографічній науці?
- Ні, прямо так казати не можна. Звичайно, наукові кадри якоюсь мірою відволікалися на методичне забезпечення виконання цих робіт. Шкода була насамперед для користувачів карт, для тих, хто йшов у гірські походи, в тайгу, спускався річками чи ще кудись. Для науки ж шкода була незначною. Тут варто зазначити, що радянська картографія досягла значних вершин, і радянські топографічні карти на всю поверхню земної кулі користуються великим попитом у світі дотепер. Військове топографічне управління змогло виготовити топографічні карти середніх і великих масштабів практично на всю земну поверхню.
- Повернімося до української системи координат (УСК-2000), про яку ви згадували на початку нашої розмови. Чи кожна країна створює власні системи координат?
- Як я вже казав, Радянський Союз використовував систему координат СК-42. Ця система була також впроваджена на території східноєвропейських соціалістичних країн. З розпадом соціалістичної системи СК-42 залишилася тільки на пострадянському просторі. Зараз потреби виробництва у точніших координатах, а також відповідний розвиток науки і техніки спонукають держави застосовувати власні системи координат. Звичайно, це питання залежить у першу чергу від розмірів території: якщо площа держави невелика, то вона може приєднатися до якоїсь системи координат, прийнятої в сусідній державі чи в групі держав. Територія України досить велика, тому тут доцільно було створити свою систему координат.
- Доводилося чути, що в зв'язку зі створенням УСК-2000 не можна сьогодні говорити про точні параметри території України, зокрема немає підстав стверджувати зі стовідсотковою впевненістю, що площа нашої держави складає 603 тис. кв. км. Ви з цим погоджуєтесь?
- Звичайно, щоб вимірювати площу будь-якої території, треба мати контур цієї території. Контур - це державний кордон. Розмежування територій між різними країнами містить два види робіт: делімітацію (проведення лінії державного кордону на карті) і демаркацію (винесення цієї лінії кордону на місцевості). Лише завершивши роботи з демаркації кордону з Молдовою, Білоруссю, Росією, можна буде казати про точний контур. По-друге, досі не виконані роботи з розмежування адміністративно-територіальних одиниць. Це означає, що неможливо точно визначити територію області, району чи великих міст. Крім того, площі адміністративно-територіальних одиниць визначені з карт, що мають різні проекції та системи координат. Тому зараз ми не можемо стверджувати, що дані, які містяться у статистичних звітах, відповідають дійсностi.
- Чи відсутність точності у вимірах має також значення і для розмежування земельних паїв. До речі, ще не всі українці одержали державні акти на право власності на землю, а ті, що їх одержали, з подивом констатують, що ці документи не відповідають раніше виданим майновим сертифікатам - земля кудись «випаровується», їхні гектари «усихають». При цьому влада на місцях користується своїми системами координат.
- Дійсно, тут є проблема. Однією з причин є грубі порушення технології виконання кадастрових знімань, тобто неточне вимірювання координат. Іншою причиною є похибки, які з'являються при переходах від місцевих систем координат до СК-63.
- Що буде після введення української системи координат?
- Після її введення питання співвідношення УСК-2000 і системи координат 1963 року, в якій виконують роботи із земельного кадастру, постане. І розгляд цього питання, з огляду на виконані обсяги робіт - а вони великі, - буде складним. У державі повинна бути єдина система координат. Безумовно, це потягне за собою перегляд тих державних актів, які видані, тому що там зафіксовані координати поворотних точок тих ділянок. Але тут є ще і проблема картографічної якості виконання робіт з видання державних актів, що пов'язано з неналежною якістю картографічної основи. Спочатку треба було створити якісну основу, а потім видавати державні акти на земельні ділянки. Цього, на жаль, не зробили. Зараз ведуться роботи зі створення ортофотопланів за матеріалами дистанційного зондування Землі, в тому числі і за угодою зі Світовим банком. Такі матеріали можуть бути використані як просторова компонента державного земельного кадастру, що виявить дуже багато помилок у координатах і площах земельних ділянок.
До кінця 80-х років всі карти Радянського Союзу відкритого користування створювали на спотвореній картографічній основі - для того, щоб заплутати потенційного супротивника CРСР. До горбачовської перебудови було багато режимних обмежень на відображення певної інформації на різноманітних картах, в тому числі на туристичних.
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
