А зерно у вас, панове, «невиїзне»

      Такої затяжної осади українські порти не знали ще з часів останніх воєнних дій. Всі шістнадцять українських перевалочних пунктів протягом кількох останніх тижнів завмерли в тривожному очікуванні і повній невизначеності: з суші на них кожного дня насуваються залізничні вагони і багатотонні вантажівки, наповнені зерном нового врожаю, а з боку моря стоять на сторожі урядові постанови, які не дозволяють українському зерну покинути межі батьківщини.

      Дискусія на тему «Хто їстиме український хліб?» вже давно перейшла з економічної в площину визначення пріоритетів і пошуку винних. Так, уряд, безумовно, піклуючись про національні інтереси, наполягає на обмеженні вивезення зерна за кордон - до створення необхідного продовольчого запасу, а зернотрейдери з цифрами в руках доводять, що за такої ситуації гірше буде не тільки зерновим бізнесменам, а й у всьому вітчизняному АПК. У кожної сторони - свої аргументи, але в руках Кабміну ще й влада. 31 жовтня крапку у цій справі спробував поставити Господарський суд міста Києва, який своєю ухвалою скасував постанови Кабінету Міністрів України про квотування та ліцензування зерна, встановивши таким чином режим вільного експорту. Проте мали рацiю скептики - нинішній уряд перед судовою владою так легко не капітулює...

Не всі перемоги в суді однаково корисні

      Режим ліцензування експорту уряд встановив з винятковою для таких документів оперативністю - за один день, 28 вересня 2006 року, обговоривши проблему, ухвалив рішення, яке вступало в дію... цього ж дня. Такого поспіху не знали навіть держави з традиційно «ручними» методами керування економікою: місяць-два для того, щоб виконати умови контрактів, поставити до відома ділового партнера про черговий форс-мажор їм давали завжди.

      Трейдери, почувши, що їхні заяви про отримання ліцензії Мінекономіки має право розглядати протягом 30 днів, вдарили на сполох: кораблі вже завантажили збіжжям, і простій кожної тонни зерна протягом доби коштував один долар. Ніби і невеликі гроші для небідних зернотрейдерів, але один із експортерів на умовах анонімності розповів, що двотижневе очікування документів із Мінекономіки на борту теплохода завдало компанії збитків на мільйон доларів. Такі цифри змусили експортерів діяти активніше. Проте Кабмін на шум біля своїх воріт реагував з олімпійським спокоєм. А 17 жовтня він, діючи за принципом «не в чоло, а по чолі» скасував свою постанову і запровадив... квотування експорту зернових. Українську територію мали право покинути щонайбільше 400 тис. тонн пшениці, 600 тис. тонн ячменю і кукурудзи та 3 тис. тонн жита.

      На практиці це виглядало приблизно так. «Ми нарешті дочекались отримання ліцензії, - розповідає керівник однієї з компаній, яка все-таки не бажає сваритись з урядовими чиновниками, - але тільки встигли виробити необхідні папери, як митниця на підставі нової постанови про квотування відмовилась оформляти документи, аргументуючи це тим, що ліцензія стала недійсною».

      І тоді 11 найбільших операторів зернового ринку звернулись із позовом проти Кабміну до Господарського суду міста Києва. На їхню думку, урядовці діяли неправомірно і вийшли за межі своїх повноважень. Ухвала суду - призупинити постанови уряду про квотування та ліцензування - була в чомусь сенсаційною: не кожного дня, погодьтесь, суб'єкти господарювання виграють процес проти найвищого органу виконавчої влади! Проте від переможців віяло песимізмом - жоден з них не зумів пояснити, хто і як зможе виконати судову ухвалу. А «не в мікрофон» казали, що судова процедура, незважаючи на переконливу вікторію, перспективи не має - чиновники завжди зуміють вигадати механізм відстоювання свого рішення. І як у воду дивились.

      - Зерно перестали відвантажувати навіть ті нечисленні компанії, яким вдалось отримати ліцензії, - розповідає президент Української зернової асоціації Володимир Клименко. - Тому що митні служби нині уточнюють - діє постанова про квотування чи не діє? Тобто ліцензування вже скасували, а вільний експорт ще не запровадили. І знову простоюють в портах кораблі, знову трейдери змушені платити величезні штрафи. Що ми ще можемо зробити, я не знаю. І чого домагається уряд, також не знаю.

      Понеділок приніс ще одну невеличку сенсацію: позивач, перемігши в суді, попросив ... скасувати цю саму, переможну для себе, ухвалу. Для того щоб розблокувати експорт зерна, на яке вже отримано ліцензію. Якими будуть наступні кроки суддів і Кабміну, прогнозувати важко. Кабмін натякнув, що скасовувати своє рішення не буде, але квоту може трохи збільшити. А зерно застигло в портових елеваторах до моменту, коли суд розпочне розгляд справи «по суті».

Суворі будні портових елеваторів

      Зерно на портових елеваторах не може зберігатись довго. І не тільки тому, що пільгова ставка зберігання діє тільки перший місяць, а потім сума відчутно зростає. Через незадовільні умови збіжжя швидко псується, втрачає товарну вартість - зменшується вага, кількість і якість клейковини. «Зерно почало самонагріватись, - кажуть представники компаній в портах. - Якщо проблему не розв'яжуть найближчим часом, значну частину його можна буде просто викинути». Причому більшість перевалочних пунктів спроектовано так, що завантажити зерно назад в машину технічно неможливо. Хочете повернути своє збіжжя і реалізувати його в межах держави? Спочатку будьте ласкаві завантажити його на корабель, а потім розвантажити - в цьому порту або в іншому. А тепер порахуйте - скільки таке задоволення буде коштувати!

      З іншого боку, перевантажені порти не можуть приймати інші види сільськогосподарської продукції. Так, Одеський портовий елеватор не може вантажити ріпак, який до списку ліцензованої продукції не потрапив, і тому ті, хто його вирощував, зазнають збиткiв «за компанію». Зайвим буде говорити і про збитки залізниці, адже вагони із продукцією, яка не може потрапити до перевалочного пункту, понад місяць стоять у тупиках станцій.

З тонни по «двадцятці», комусь - сорочка

      Уже на початку жовтня в кулуарах з'явились чутки, що поява постанови про ліцензування експорту зернових була підписана після невдалої спроби домовитись - між урядом і зернотрейдерами.

      - Чи правда, що вам запропонували продавати зерно на 20 доларів дешевше за його ринкову вартість? Ви погодились на цю пропозицію? - запитали журналісти президента УЗА Володимира Клименка.

      - А якби вам на вулиці хтось запропонував просто так дати йому 20 доларів? - пан Клименко не хотів ображати ні Кабмін, ні себе. - Ваших грошей! І це при тому, що зарплата у вас усього доларів 30.

      Тож достеменно невідомо, чи подібна пропозиція була, чи зернотрейдери нині жалкують про свій необачний крок, але факт залишається: свої 20 доларів на тонні вони вже втратили! І продовжують втрачати по 40-50 доларів. Адже ціни на збіжжя в Україні почали стрімко падати: 160 доларів за тонну, 150, 140... І це при тому, що в решті держав світу ціни, навпаки, зростають - на світовому ринку тонна пшениці коштує вже понад 190 і навіть переходить межу 200 північноамериканських грошових одиниць.

      Причини зростання цін переважно кліматичні: засуха в Австралії, зменшення врожаю в інших традиційних світових житницях - США, Канаді та Аргентині. Найбільший експортер зерна - Сполучені Штати Америки - перестав продавати збіжжя за кордон, а надлишки використовує для виробництва етанолу. В нинішньому році значно збільшили обсяги закупівель Єгипет, Південна Корея, Тайвань, Японія, Індія. Ми від цього цінового буму знову нічого не виграли. Хоча, як завжди, могли.

Дитячі страхи Кабінету Міністрів

      Психоаналітики стверджують, що більшість фобій дорослої людини бере початок у її дитинстві. Саме так пояснюють деякі аналітики окремі дії нинішнього уряду, зокрема його підсвідомий страх втратити контроль за зерновим ринком. Всі ми пам'ятаємо 2003 рік, коли через неврожай (зібрали близько 20 млн. тонн зернових) зерно доводилося закуповувати за кордоном. Ось, мовляв, і цьогоріч врожай менший, ніж минулого року, а кількість зібраної пшениці зменшилась з 18,7 до 14,5 млн. тонн. Такої позиції дотримується Мінагрополітики, а також переробники та ряд галузевих асоціацій АПК, які зацікавлені в дешевій сировині - Спілка птахівників України, Всеукраїнська асоціація пекарів тощо.

      Тож небажання керівництва Кабміну опинитися в ролі самих себе трирічної давнини - цілком зрозуміле. Та й підтримати вітчизняного переробника - теж одне з ключових завдань уряду. На думку першого заступника голови Комітету Верховної Ради із питань аграрної політики Віктора Слаути, жорсткі дії уряду зупинять зростання цін не тільки на хліб, а й на молоко і м'ясо.

      Зрештою, навіть самі трейдери погоджуються з необхідністю квотування деяких видів культур, зокрема пшениці. Але при цьому наполягають, що механізм виділення квот має бути прозорим, про такі рішення треба повідомляти заздалегідь, а розмір квот необхідно встановлювати шляхом аналізу ринку та кількасторонніх консультацій.

      Багато фахівців аграрного ринку дивується, чому держава так повільно виконує задеклароване нею ж завдання - наповнити внутрішній резерв зерном? Існує ж встановлена ціна (136 доларів за тонну) і навіть є охочі за такою ціною продавати зерно, але Аграрний фонд чомусь не поспішає його купувати. Так, наприкінці вересня із необхідних 536 тис.тонн закупили всього лише 200, а станом на 2 листопада - 236 тис. тонн. При цьому оплатили аграріям лише за 100 тис.тонн.

Мета виправдовує засоби. Засоби є, а мета?

      Але головне питання - чи зуміє Кабінет Міністрів досягнути паритету інтересів між різними галузями господарства України? Адже, за деякими підрахунками, збитки для агропромислового комплексу можуть бути величезні.

      - Нині держава вже втратила 2 млрд. гривень, - вважає президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. - До цього треба додати ще й непрямі збитки товаровиробників та зернотрейдерів через перехідний (на наступний рік) надлишок продукції, яких вони зазнають в 2007-му. Тоді ця цифра зросте до 6 млрд. гривень. Приблизно така сума закладена в бюджеті на 2007 рік для підтримки агропромислового комплексу України.

      Якщо Кабінет Міністрів і справді вибрав аграрний сектор, який і без цього перебуває у перманентній кризі, своєрідною жертвою заради стримування росту цін на основні продукти харчування, то, за логікою, він мав би передбачити систему компенсації - збільшення дотацій, пільгове кредитування. На нинішній день таких кроків ми не бачимо. Можливо, ми просто не все помічаємо?

      Експерти побачили в цій ситуації і дещо незвичний ракурс: обмеження на експорт українського зерна, на думку фахівців відомої консалтингової агенції, вигідне іншим державам-конкурентам на аграрному ринку, зокрема Росії.

      - Оскільки на світовому ринку немає терміну «українське зерно», а тільки «причорноморське зерно», то обмеження експорту з України може мати позитивний ефект для російських компаній. Нині вони успішно займають ту нішу на ринку, яка раніше належала українським експортерам, - заявила експерт Марія Колесник, нагадавши, що ціни на зерно на світових ринках продовжують зростати.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,

спеціально для «України молодої».