Мозаїка «Дмитрій Солунський» із Михайлівського Золотоверхого монастиря. XI ст.
Восьмого листопада православ'я відзначає День святого великомученика Димитрія Солунського (306 рік по Різдву Христовому). Субота ж перед цим днем прилучена церквою до так званих батьківських поминальних субот, і отримала назву Димитрівської. Церква Христова молиться за померлих, особливо в перші дні після смерті фізичного тіла, та в дні загального поминання спочилих. Вірні моляться за своїх близьких на третій, дев'ятий і сороковий дні, а також в дні роковин їхнього переставлення.
Третій день після смерті в православ'ї є канонічним днем поховання спочилого і водночас днем, коли церква творить його поминання. Поминання третього дня здійснюється з декількох причин. По-перше, третій день є днем воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а отже, ми молимося Йому, аби Він воскресив і померлого для блаженного вічного життя. По-друге, поминання в цей день здійснюється на честь Пресвятої Трійці (Отця, Сина, і Духа Святого), в ім'я якої був хрещений покійний. Також поминання третього дня свідчить перед Богом, що небіжчик зберіг до успіння своєї плоті три великі чесноти: віру, надію й любов, від яких залежить спасіння людини.
Є й інші версії, серед яких потрійна природа людини (дух, душа й тіло), також і те, що на третій день душа остаточно відривається від земного буття, повністю переходячи (переставляючись) у тонко-фізичний світ. Третього дня після виходу з тіла, як передає нам святий Макарій Олександрійський, душа людини (точніше, дух, який має душу - розум, волю та емоції - і живе в тонкому вже, ефірному тілі) проходить так звані митарства (випробування). Цих митарств, згідно із видінням Григорія, є двадцять. Митарства, або судилища, - це етапи, які долає людина в сфері невидимого простору. Це шлях від земного, фізичного плану буття до неба духовного. Проходячи цю дорогу, душа викривається у тому чи іншому різновиді гріха.
На дев'ятий день православна церква здійснює поминання померлого на честь дев'яти чинів ангельських, котрі, як слуги Царя Небесного, молять Бога про помилування новопреставленого. Також у цей день церква благає Господа, щоб зачислив померлого до лику угодників Божих (їх також є дев'ять), аби досягти і тому слави ангельської. Згідно зi святим Макарієм, з третього по дев'ятий день (зауважу, що тут часові виміри змінюють свою природу, адже ми розуміємо, що в тонкому світі поняття матерії, простору й часу не відповідають значенням земного, грубо-фізичного світу, тому числа тут радше символічні) душа людини оглядає місця світлі, «обителі ангельські».
Чому церква поминає спочилого на сороковий день? Згідно з ученням Симеона Солунського, заупокійні сорокоусти (поминання новопреставленого протягом усіх сорока днів. - Авт.) здійснюються на спомин вознесіння Христового, яке сталося на сороковий день після воскресіння. Щоб і померлий вознісся назустріч Господу на повітрі духовному, був прийнятий в небо небес, і так завжди перебував із Богом. Згідно зi святим Макарієм, з дев'ятого по сороковий день («сорок» - це число всебічного випробування, чотири помножене на десять, де «чотири» - це «з усіх чотирьох сторін»; «десять» - символ волі Божої, вираженої в десяти Його заповідях) душа випробує місця «темряви зовнішньої», духовне піднебесся, місцини перебування нерозкаяних грішників - демонів. На сороковий же день знову підноситься до Господа, де й визначається згідно з законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого) щодо свого перебування. Тому церква й здійснює поминання померлих у цей день.
А в роковини смерті спочилого рідні й друзі моляться за нього, виражаючи цим віру, що день смерті людини не є днем знищення, але переходу, нового народження для вічного буття. Днем переставлення людини праведної (яка шукала правду, знайшла її в Ісусі Христі - в Його вченні милосердя, смирення й любові, - і йшла цією дорогою праведності, що веде у життя вічне) в інші умови існування, де немає місця земним хворобам, стражданням та смуткові.
Окрім цих днів, встановлені ще особливі дні для урочистого всезагального поминання померлих. Це: субота м'ясопусна, а також суботи другої, третьої та четвертої седмиць Великого посту, Проводи (так званий «навський великдень»), субота перед днем святої П'ятидесятниці (Троїцька поминальна). Крім цього, визначено поминати «православних воїнів, що за віру і батьківщину життя на полі бою поклали» в суботу перед днем великомученика Димитрія Солунського (Димитрівська поминальна), та в день Усікновення глави Івана Хрестителя. З часом Димитрівська субота стала всезагальною батьківською поминальною, тому в цей день православні християни звершують пам'ять усіх своїх спочилих родичів так само, як і в інші «родительські» поминання.
Протодиякон
Олег ВЕДМЕДЕНКО.
Засилля реклами «русской маслєніци» в інфопросторі України вже не вражає і не печалить, а закликає до дії: пізнати власні традиції і докласти зусиль, аби їх дотримуватися. Хоча б задля власної безпеки. Та спершу розберімося з традиціями російськими. Основні атрибути тамтешньої «Маслєніци» — це «бліни» з ікрою, грибами, медом чи іншими начинками, виготовлення і спалення солом’яного опудала, гучні розваги й чаювання з самоварами просто неба, змагання… >>
Ще півтора десятка років тому візиткою талановитого подружжя з Коломиї були гобелени. У цьому виді ткацького мистецтва Ярослав Сахро з Оксаною Литвин сягнули такого рівня, що їхні твори почали залюбки купувати для приватних колекцій цінителі гобеленів з України, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції та Японії. >>
Наше знайомство з Русланом Козленком, або ж Русалімом (це його кобзарський псевдонім), відбулося під час фестивалю епічної традиції «Кобзарська Трійця-2014». Освячення музичних інструментів на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого собору, виступи майстрів із різних куточків України, традиційний «кобзарський чайок». >>
Усього два кольори — білий і червоний. А ними створено цілий світ. Пряма горизонталь — земля, хвиляста лінія — вода, хрест — вогонь. Квітка, яка означала початок життя. І — жінка з піднятими руками. Берегиня, мати–прародителька, символ життя і родючості, захисниця людей від усілякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігає родину… >>
Симпатики древньогрецького філософа Сократа навряд чи аж так піднесено, услід за вчителем, можуть нині повторити його знамениту фразу «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити». У сучасному світі не все так просто, стабільно високі прибутки рестораторів — тому підтвердження. >>
У столиці українського гончарства — селищі Опішня — завершився п’ятий щорічний Тиждень національного гончарного здвиження «Здвиг–2013». Хоча насправді ця щедра на глину й таланти земля «двиготіла» під натиском грандіозного мистецького дійства майже весь місяць. Адже учасники третьої Е–літньої академії гончарства, міжнародного молодіжного гончарського фестивалю та четвертого ІНТЕРСимпозіуму кераміки приїхали сюди раніше. Зрештою, у рамках згаданого Тижня відбувалося десять повноцінних мистецьких конкурсів і презентаційно–виставкових заходів, у яких, крім гончарів і керамістів, демонстрували свою майстерність ковалі, фотохудожники, майстри графіті та бодіпейнтінгу, тобто художнього розпису на тілі. Найгучнішим же і водночас заключним акордом «Здвигу», власне, його апогеєм, став Національний фестиваль гончарства. >>
