Зачаровані, заМУРовані...
Нещодавно «Україна молода» повідомляла, що українці зняли перший музичний фільм-казку для дітей «Біжи, принцесо, біжи». Цей приємний факт сам по собі надзвичайно порадував — не все так погано в нашому кіно, коли режисери ще прагнуть тішити своїми роботами вибагливу дитячу аудиторію. Але водночас здивувало те, що зйомки довелося проводити аж у Прибалтиці — саме там знайшли справжній середньовічний замок та відповідні пейзажі для «Принцеси». Чому знімальну групу закинуло так далеко від батьківщини? Відповідь може бути лише одна — вітчизняна «натура» часто має занадто убогий вигляд, щоб бути яскравою «картинкою» для дитячої казки.
Десятиліттями охорона культурної спадщини в Україні хоч і була в полі зору держави, проте здійснювалася лише теоретично. На практиці сотні архітектурних шедеврів минулого руйнувалися. Тернопілля не було винятком. Для краю, на теренах якого зосереджено чи не найбільше архітектурних пам'яток, виділялося чи не найменше коштів. Уже в часи незалежності справа зрушила з мертвої точки. Доказом цього є робота Національного заповідника «Замки Тернопілля». До його складу входять три шедеври українського зодчества — оборонні замки у Збаражі і Скалаті та Вишневецький архітектурно-ландшафтний комплекс...