Аварія, об яку розбиваються серця

      Ця інформація дружньо прозвучала на всю Україну справді в унісон. Під час недавнього похолодання під акомпанемент майже всенародного обурення «Янукович, де тепло?» повідомлення з Нікополя сприйнялося за надзвичайну подію навіть на тлі проблеми загальнодержавного масштабу. За великим рахунком, так воно й було. Адже саме прес-служба Міністерства надзвичайних ситуацій повідомила про прорив магістральної теплової мережі у Нікополі, внаслідок чого без тепла залишилися 582 житлові будинки (86 855 мешканців), 29 освітніх та 11 лікарняних закладів.

      Така інтерпретація у масовій свідомості і відклалася б як незаперечна, якби не несподівана заява фракції політичної партії «Народний Союз «Наша Україна» у Нікопольській міськраді. Її суть зводиться до того, що поширена інформація про аварію є брехливою, отож є усі підстави вважати, що це зроблено винятково з метою банального видурювання певної суми коштів з обласного чи державного бюджету України. При цьому в заяві звертається увага на неодноразові перевиконання у міській казні. Зокрема, надлишок у 4,5 мільйона гривень було виявлено минулого літа. Нашоукраїнці пропонували спрямувати частину цих коштів на підготовку до опалювального сезону, але більшість депутатів їх не сприйняли. Дісталося у заяві «на горіхи» й міському голові Сергієві Старуну, який «замість того, щоб займатися своїми безпосередніми обов'язками, по кілька разів на рік відбуває в закордонні відрядження та відпустки, роз'їжджає по місту одразу на кількох дорогих автомобілях орієнтовною загальною вартістю в кількасот тисяч доларів США».

      Такі факти викликали у Нікополі неабиякий резонанс. Не могла на них не відреагувати і прес-секретар міського голови Юлія Білик, яка звернула увагу на те, що ситуація не була б настільки складною, якби гідравлічні випробування пройшли у вересні, себто за тепліших погодних умов, тоді б і всі виявлені недоліки вдалося  усунути до початку опалювального сезону.

      Директор комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» Ганна Зінченко теж свого обурення не приховувала. Як пояснила вона, за критеріями Міністерства надзвичайних ситуацій то була справді аварія, бо на ліквідацію виявлених 24 поривів витратили понад 48 годин. Однак у цієї «палицi» є й інший кінець. Адже пориви було виявлено під час планових гідравлічних випробувань, які проводяться двічі на рік. І за всіма канонами це робиться до початку опалювального сезону, щоб встигнути усі виявлені пошкодження ліквідувати. Але процес явно затягнули. Гідравлічні випробування провели тільки після того, як опалювальний сезон у Нікополі офіційно вже розпочався. Але тільки офіційно. Бо насправді ніякого тепла ніхто нікуди не подавав. Більше того, Ганна Зінченко мені щиросердно зізналася, що останніми роками вони починають подавати тепло десь iз першого листопада. Бо раніше просто немає сенсу. Нікополь — все ж місто південне, хоч і за мірками Дніпропетровщини. І в жовтні тут зазвичай ще тепло. Зовсім не холодно було і під час моїх відвідин міста. Отож внаслідок аварії, хай і за критеріями МНС,  у Нікополі ніхто без тепла не залишився, бо насправді його подавати й не збиралися.

      Проте на засіданні міськвиконкому було вирішено виділити 375 тисяч гривень iз резервного фонду саме на ліквідацію виявлених поривів на теплотрасі. Щодо міського та державного бюджетів, інформації на цю тему поки що немає.

      З іншого боку, «Нікопольтеплоенерго» винне понад 5 мільйонів гривень за газ, використаний минулого опалювального сезону. І не тільки за газ, а й за електроенергію, воду, заборгували й по зарплаті своїм працівникам, і до Пенсійного фонду. Більше того, ще з кінця березня «Обленерго» відключило від струму усі об'єкти «Нікопольтеплоенерго», отож мусили займатися ремонтами «в пітьмі». Тут неабияк виручив дизель-генератор, придбаний два роки тому. А сторожі у котельнях і взагалі мусили перебиватися з коногонками та свічками.

      Ці проблеми не здавалися б настільки катастрофічними, якби не борги населення, що перевищують 8 мільйонів гривень.

      160 кілометрів труб нікопольської теплотраси було прокладено ще в 60-х роках минулого століття при будівництві місцевих підприємств. Отож можна уявити її стан. Якщо, за існуючими нормативами, труби повинні мінятися кожні 18 років, у Нікополі значна їх частина лежить у землі сирій усі 50.

      Як зізнався головний інженер «Нікопольтеплоенерго» Леонід Малишко, тепломережі та котельні у місті зношені на добрих 80 відсотків. А в трубах з колишньою товщиною стінки 10 — 12 міліметрів нині часто-густо залишаються якихось три. І якщо за радянських часів при підготовці до опалювального сезону в Нікополі міняли від 25 до 40 кілометрів теплотраси, то нині за велике щастя вважається кілометр. З такими темпами, неважко підрахувати, на повне оновлення мережі знадобиться щонайменше 160 (!) років. Це й справді катастрофа.

      Але тут необхідно звернути увагу й ще на один фактор. За деякими даними, мешканці Нікополя чи не найбільше в Україні захопилися встановленням систем індивідуального опалення, сподіваючись у цьому тільки на самих себе. Навіть подейкують, що на це спромоглися господарі відразу 80 відсотків осель. Поглянувши на дахи нікопольських будинків, характерною ознакою яких є саме конструкції індивідуального опалення, такій цифрі мимоволі повіриш. Проте Леонід Федорович Малишко припускає щонайбільше 30 відсотків «індивідуалістів» і зізнається, що для них такі тенденції у нікопольському суспільстві не є вигідними. Тут можна навіть сказати про гірше — коло користувачів послугами «Нікопольтеплоенерго» чимдалі зменшуватиметься. Але й індивідуальне опалення, яке обходиться у досить кругленьку суму — понад 6 тисяч, — усі потягнути навряд чи колись зможуть. Отож можна уявити, який непосильний тягар чимдалі лягатиме на їхні плечі. До нестями зношена система теплопостачання — це насамперед додаткові втрати енергії, які необхідно компенсувати за рахунок підвищення цін. Але й тут виходу не бачиться, бо люди просто перестануть платити, а значна частина вже й зараз чимало заборгувала. Справді, виходить замкнене коло.