100-літній ювілей двох видатних українських письменників, саможертовних націоналістів Івана Багряного та Олени Теліги відзначили не гучними концертами, не читаннями віршів, а виданням книг. Колись їхні твори було заборонено друкувати, згодом просто не престижно, і нарешті, на шістнадцятому році незалежності видавництво «Смолоскип» упорядкувало збірку практично всіх відомих на сьогодні поезій Олени Теліги, а також публіцистичну спадщину Івана Багряного. Презентація книг, що відбулася 27 жовтня у приміщенні «Смолоскипа», перетворилася на справжню конференцію, у якій взяли участь упорядники, вчені, відомі дисиденти.
Передовсім згадали по-жіночому проникливу і по-чоловічому мужню поетку Олену Телігу. Особливо «талановиті» дослідники колись ставили запитання: «Олена Теліга — поет чи патріот?» Смішно до сліз. Як поет може бути непатріотом, який скарб людина взагалі здатна винести з душі своєї, коли вона не любить свою землю, свій народ? Олена Теліга не просто любила Україну, вона віддала своє життя за неї — у 1941 році її розстріляли разом з Олегом Ольжичем у Бабиному Яру. В Олександра Олеся розірвалося серце, коли він дізнався про розстріл сина, а кого здушили сльози, коли закрилися її очі? Юрій Клен, Євген Маланюк, інші представники «празької генерації» залишили свої спогади про Олену Телігу, які вміщено у нововидану збірку її творів.
У видавництві «Смолоскип» працює Осип Семенович Зінкевич, один із небагатьох наших сучасників, хто був особисто знайомий з Іваном Багряним. Колись на еміграції у Мюнхені молодий хлопчина Осип Зінкевич попросив у Івана Павловича книжку Хвильового, яку ніде не вдавалося дістати. Хвильового давно прочитано і зараховано до шкільної програми з літератури, Багряного вже 43 роки як немає серед живих, а й досі тривають суперечки, хто він: зрадник, колаборант чи патріот у вигнанні?
Український дисидент, доктор філософських наук, головний редактор газети «Наша віра» Євген Сверстюк нагадав, що у 1937 році капітан Матвєєв власноруч із нагана розстріляв 1111 соловецьких в'язнів в урочищі Сандармох на півдні Карелії, серед яких було 290 українців: поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, прозаїк Валер'ян Підмогильний та багато інших «українських буржуазних націоналістів». Нещодавно на засіданні ВРУ група депутатів внесла на розгляд пропозицію про відзначення 100-річчя видатного українського письменника Івана Багряного. І знайшовся ж такий В. Матвєєв, депутат від комуністичної партії, який назвав Багряного «ворогом народу», що заплямував себе антирадянською діяльністю. Євгену Сверстюку достеменно не відомо, родичі ці обидва Матвєєви чи ні, але за світоглядом вони однодумці точно, у цьому пан Євген переконаний.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
