Репресії... По-іншому важко оцінити масове звільнення кваліфікованих кадрів у Запорізькому держуніверситеті. Потому, як призначений навесні виконувачем обов'язків ректора Валерій Савін взявся «оптимізовувати» колектив, стало зрозуміло, що вектор звільнень спрямований на симпатиків В'ячеслава Толока, відстороненого від ректорства. Професор Толок, відомий своїми симпатіями до «Нашої України», спробував було долучитися до виборів ректора, однак не встояв перед не тільки адміністративним тиском і зняв свою кандидатуру. Виконувач обов'язків подбав про зміну делегатів на звітно-виборчу конференцію трудового колективу, і тому його перемога над конкурентом, мешканцем Києва, була прогнозованою.
Отже, потому, як начальник облуправління екології і природних ресурсів Валерій Савін пересів у крісло ректора ЗДУ, увільнено деканів Тетяну Денисову (юридичний факультет), Віктора Киричевського (економічний факультет), Валерія Домнича (біофак), Володимира Беха (факультет соціології та управління), Валентину Зайцеву (факультет фізвиховання), Олену Васильєву (факультет передвузівської підготовки), Валентину Скибіну (факультет іноземної філології), Ольгу Турган (факультет української філології), начальника відділу кадрів Наталію Котляренко, низку представників адміністрації, у тому числі проректорів з навчально-виховної роботи і господарчої частини. Прикметно, що услід за деканами пішли з університету і більшість їхніх аспірантів, багато колег-викладачів.
Найепатажнішим було звільнення улюблениці студентів-філологів Ольги Турган. Кількасот студентів, в основному майбутні журналісти, пікетували головний корпус ЗДУ. «Не лохи», вони розуміли, що «просто так» услід за деканом не пішли б із університету і шість викладачів кафедри «Теорія літератури і журналістика». «Витік мізків» (усі вони є кандидатами наук) може залишити п'ятикурсників недоуками. Ректор до пікетувальників вийти не відважився, однак затребував список тих, хто галасував під стінами: «Поверніть нам Ольгу Дмитрівну!», «Ми знаємо, чому вони ідуть!..» тощо. З мітингуючими ректор зустрівся за три доби після протестної акції. У максимально офіційній обстановці. Запевняв, ніби є лист викладачів факультету української філології з претензіями до керівництва факультету. Після серйозної з ним розмови, стверджує пан Савін, Ольга Турган і подала заяву «за власним...». «Могла б лишитися на кафедрі, викладачем, зауважив керівник-«реформатор» (контракт пані Турган чинний до 2006 року)!.. Нещирим було пояснення ректора і з'яви списка мітингуючих студентів: хотів, мовляв, з кожним зустрітися, поспілкуватися!.. Спорожнів факультет української філології? Нічого, доберемо викладачів, довчимо студентів, запевнив Савін. Будуть з дипломами і потенційні журналісти...
Студенти ж прогнозують репресії і стосовно себе. Бо ж пані Турган не приховувала, якими «методами» виживав її з університету ректор: «У ЗДУ я 23 роки. Кликали в інші вузи — відмовлялася. Усе змінилося з приходом Валерія Савіна. Я ніколи не була чиєюсь людиною. А це йому не сподобалося. Доводилося по півтори-дві години висиджувати у приймальні, затим вислуховувати уїдливі колючості. Натомість — ніякої уваги до проблем факультету з підготовки наукових конференцій (цьогоріч пані Турган приймала колег-професорів з Угорщини, Польщі, Болгарії. — Авт.). З ректором неможливо дискутувати — він «не чує» опонента!.. Врешті-решт він мене викликав і запропонував піти, мотивуючи звільнення... хворобою чоловіка!».
Тільки такий Савін і влаштовує владу?..
