Репресії... По-іншому важко оцінити масове звільнення кваліфікованих кадрів у Запорізькому держуніверситеті. Потому, як призначений навесні виконувачем обов'язків ректора Валерій Савін взявся «оптимізовувати» колектив, стало зрозуміло, що вектор звільнень спрямований на симпатиків В'ячеслава Толока, відстороненого від ректорства. Професор Толок, відомий своїми симпатіями до «Нашої України», спробував було долучитися до виборів ректора, однак не встояв перед не тільки адміністративним тиском і зняв свою кандидатуру. Виконувач обов'язків подбав про зміну делегатів на звітно-виборчу конференцію трудового колективу, і тому його перемога над конкурентом, мешканцем Києва, була прогнозованою.

Прийдешні новорічні свята вже, схоже, накладають свій відбиток на новостійну наповненість дня сьогоднішнього. Хоча, здавалося б, дещо зарано... Впадання в аполітичну сплячку в Україні відбувається наприкінці грудня і сягає початку лютого, але ж перший зимовий місяць щойно почався... Проте коло подій, про які повідомляють інформагентства, змушує відверто нудьгувати. Приміром, Лазаренко відмовився від свого заокеанського адвоката (Гарольда Розенталя). Чому — незрозуміло. «Вціліла» на своїй посаді «адвокатеса» Павла Івановича Марина Долгопола подію коментувати відмовляється. (І це при тому, що, як повідомляла «УМ» з посиланням на знаючі джерела, адвокати екс-Прем'єра, які приїжджали в Україну в складі американської групи слідчих, зібрали навдивовижу добротну інформацію саме для захисту Лазаренка, опитавши українських свідків. Проте слід розуміти так, що пан Розенталь пану Лазаренку чимось таки не вгодив).

Минулого місяця на сторінках «УМ» було розміщено статтю про 14-річну Надю Буток, дівчинку, яка шукає сімейного затишку. Використовуючи відомий штамп, можна сказати, що не встигла на нашій газеті ще висохнути фарба, як до редакції вже почали надходити листи та дзвінки із пропозиціями для Наді. Під враженням від почутого та прочитаного, ми зайвий раз переконалися, що, власне, це — історія не лише окремої дівчинки, а й багатьох її друзів по нещастю, оскільки в Україні багато дітей, які мріють про родинне спілкування і тепло, але біда в тому, що вони не знають, до кого і куди звернутися. Це чудово розуміють і наші читачі. Тому сподіваємося, що наступні рядки стануть у пригоді не лише нашій героїні.