Фінрозвідка в мундирах податківців

      Про вплив економічної політики, яку проводить влада, насамперед коаліційний уряд Віктора Януковича, на фінанси — державні і «людські» — розмірковує президент Асоціації українських банків Олександр СУГОНЯКО.

      — На недавній прес-конференції екс-прем'єр, лідер парламентської фракції «Наша Україна» Віктор Ющенко заявив, що тенденції, які закладає уряд у бюджет-2004, загрожують погіршенням стану економіки, зокрема у фінансовій сфері. Які з цих тенденцій заслуговують  на особливу увагу з боку АУБ? У зв'язку з чим після прийняття такого бюджету можливі ризики на грошовому ринку? Наскільки суттєво впливають на цю ситуацію підвищення цін на сільськогосподарську продукцію та інфляційні очікування, що позначаються підвищеним попитом на валюту останніми тижнями?

      — Безумовно, те, що ціни на сільськогосподарську продукцію — насамперед на хліб, а згодом і на інші продукти харчування — підскочили, означає зміни на грошовому ринку: гривня стала дешевшою. Але це не є наслідком монетарної політики. Реальна причина —  зменшення обсягів сільськогосподарської продукції і незадовільне управління ринком зерна.  А в цілому українська економіка розвивається досить динамічно, і  відбувається це багато в чому завдяки збільшенню активів банків і кредитів. Скажімо, з початку року маємо зростання кредитного портфеля на 145 відсотків. А це відповідним чином  забезпечує приріст ВВП і, відповідно, бюджету. Якщо взяти основні чинники, які впливають на валютний курс, то до кінця наступного літа навряд чи вони спроможні будуть призвести до дестабілізації гривні. Не передбачається зменшення ВВП, скорочення зовнішньоекономічних зв'язків.

      Що ж до бюджету на 2004 рік, то ніхто з ним до пуття розібратися не може. За який розмір мінімальної зарплати проголосувала Верховна Рада, згідно з чиїм проектом — тим, що запропонував уряд, чи тим, який подав Олександр Мороз? Так чи інакше, а сама спроба зорієнтувати бюджет на політичні цілі, на вибори 2004 року, вочевидь, погіршує життя людей в Україні. Це погіршення буде помітним не відразу — слід врахувати, що економіка є досить інерційною системою. Розбалансованість у соціальній сфері  налаштовує електорат проти тих, хто представляє цей бюджет, «нестиковки» в економіці загострюють стосунки тих, хто здійснює цю політику, із суб'єктами господарювання. Погіршення, якщо воно відбудеться, означатиме скорочення  виробництва, зменшення обсягів споживання. Останнє, природно, примусить Національний банк здійснювати відповідні заходи задля «стискування» грошової маси, у відповідності зі зменшенням споживання і виробництва. І все одно, утримати стабільність гривні цілком під силу НБУ. Інша справа, що просто ми станемо гірше жити.

      — Проте негативні коливання вже зафіксовано: згідно з офіційною статистикою, у жовтні доходи населення порiвняно з вереснем скоротилися на 4,7 відсотка. Що будемо робити, аби не втратити гривню? Зараз євро тримається, долар падає. У якій валюті  краще зберігати свої заощадження?

      — Цю тему активно обговорювали навесні. Тоді я порекомендував тримати 50 відсотків коштів у гривнях, 30 — у євро і 20 — у доларах. Той, хто послухався моєї поради, думаю, не пошкодував про це. Щоправда, швидшому зростанню вкладів населення заважає нинішня політика влади. Я маю на увазі  намагання ввести оподаткування доходів від вкладів і депозитів, проти чого виступають Нацбанк,  Асоціація українських банків і парламентський Комітет з питань фінансів і банківської діяльності. Що ж до розміщення вкладів у наступному році — утім беруся судити тільки на період до кінця літа, — тенденція до погіршення позиції долара зберігатиметься, гривня  триматиметься, євро — зміцнюватиметься. Весняні рекомендації залишаються актуальними.

      — Тобто не йдеться про можливу фінансову негоду?

      — Ні, звичайно. Сьогодні золотовалютні резерви Національного банку становлять майже 7 мільярдів доларів. При збереженні  існуючих тенденцій зовнішньоекономічних відносин в Україні НБУ  й надалі накопичуватиме валюту, формуючи свої резерви. Крім того, Україна у цьому році обслужила свій зовнішній борг обсягом близько 2 мільярдів доларів. Ми цього майже не помітили, а нинішній рік фінансово і монетарно був не з легких. Не думаю, що наступний рік буде тяжчим у цьому плані. А от щодо  Міністерства фінансів, то я не виключаю, що з його боку  можливі помилки.

      — Ви так стверджуєте, певно, тому, що вважаєте: у міністра фінансів недостатньо професійна команда?

      — Я так говорю тому, що остання криза, яка виникла на міжбанківському кредитному ринку, пов'язана, в основному, з концентрацією значних коштів на рахунках Держказначейства. В нашій країні не може бути двох монетарних центрів. Здійснювати монетарну політику, тобто визначати, скільки повинно бути грошей в обігу, має один центр — Національний банк. А на цю роль зазіхнуло Міністерство фінансів і, зокрема, Держказначейство, на рахунках якого у листопаді було 4,7 мільярда гривень.  Внаслідок накопичення коштів на рахунках Казначейства виник дефіцит гривні. Далі ланцюгова реакція — підскочили ставки міжбанківських кредитів. У деяких банкiв виникли проблеми з ліквідністю. Позики на ніч — «овернайт» — підскочили під 100 відсотків річних. За нормальних умов ці ставки складають 10 відсотків. Тому в мене виникає запитання щодо макроекономічної освіченості людей із Мінфіну: сталося штучне вилучення з обігу значної суми бюджетних коштів, чим це пояснити — інерцією державних чиновників, політичними іграми чи професійною помилкою? Але це відбулося.

      — Протягом останнього року спостерігається «бум» у сфері надання кредитів фізичним особам. Чи означає це, що в Україні налагоджується стабільне споживання?

      — Я переконаний, що надання позик на споживчі цілі збільшуватиметься темпами значно вищими, ніж надання позик юридичним особам. Стверджую так не тільки тому, що у цьому році маємо  у банківській системі 225 відсотків зростання споживчого кредитування при 143,5 відсотка зростання кредитів в економіку. Банківські установи історично поставали як інститути кредитування фізичних осіб  і лише згодом вони почали активно кредитувати підприємства. Українська банківська система, навпаки, поставала з кредитування підприємств, оскільки вона трансформувалася з часів Радянського Союзу, коли люди кредитів, по суті, не отримували. І ось тільки тепер ми цей вид кредитування опанували. За кордоном співвідношення кредитів юридичним і фізичним особам становить 50 на 50. В Україні ж цi кридити становлять 11 відсотків усіх позик, які надають банки. Очевидно, що цей сегмент кредитного ринку буде зростати швидше за інші.

      — Наскільки перспективним для України є ринок пластикових платіжних карток, враховуючи скромні доходи наших громадян?

      — Ринок пластикових платіжних карток вважаю перспективним. Сьогодні у Нацбанку, банківській системі розробляється національна платіжна система для масових платежів. Це слід сприймати як продовження технологічного прориву, який зробила українська банківська система у 1994 році, коли побудувала систему міжбанківських електронних платежів. Тепер належить зробити наступний крок — наблизити банківські технології до рівня споживача, зокрема фізичних осіб. Йдеться про дуже зручний, оперативний спосіб розрахунків, власне, про нову — електронну — форму грошей, коли, маючи одну універсальну картку, можна обслуговуватися як усередині країни, так і за кордоном у системі Viza або Masterсard, наприклад.

      — А як скоро Україна перейде на новий «фінансовий менталітет»?

      — Для цього потрібно спочатку перейти на інший «політичний менталітет», аби той, який є сьогодні, змінити на менталітет нової, справжньої (без лапок) еліти. Вигоди від впровадження електронних розрахунків для  людей  і економіки будуть значними.

      — А чим заважає наш нинішній урядовий менеджмент, аби здійснити сьогодні такий технологічний кидок?

      — На шляху запровадження цього масштабного загальнонаціонального проекту стоїть інертність органів влади, підприємницьких структур, а також тіньова економіка. Картки працюватимуть тільки при наявності відповідного інформаційного технічного забезпечення, належної інфраструктури, за умов, коли у фінансах усе прозоро і нікому не потрібно нічого ховати. Для багатьох економічних суб'єктів, наприклад  торговельних центрів, повна легалізація обороту смерті подібна.

      — Олександре Анатолійовичу, а чи ті банкрутства, яких зазнали банки «Слов'янський» та «Наш банк», мають якісь ознаки системної кризи?

      — Ні. Навіть банкрутство такого системного банку, як «Україна». Головним чином, завдяки тому, що банки досить-таки уважно працюють один з одним, добре знають економічний, фінансовий стан своїх партнерів. Тому внаслідок банкрутства «України» не сталося загострення проблем інших банків. Водночас у нас був негативний досвід із невеличким банком «Алекс», який на початку 90-х років напозичав коштів у дуже багатьох, і його банкрутство, можна сказати, мало системний характер, бо створило проблеми для багатьох банків. А от щодо «Слов'янського», то  те, що з ним сталося, було, по суті, знищенням на замовлення, з використанням Державної податкової адміністрації. Цей випадок певною мірою став викликом суспільству, банківській системі. У «Слов'янському» могли бути порушення, але нищити банк не було необхідності. Якщо тракторист наїжджає на стовп, то трактор ніхто не розбиратиме з метою  покарати цей неслухняний механізм. Покарають тракториста. А банківська система — це теж свого роду машина, тільки фінансова, яка забезпечує інтереси суспільства, а отже, потребує відповідних правил експлуатації. У «Слов'янському» і  «Нашому банку» постраждали люди. І насамперед вкладники. І саме банківська система виплачує зараз їм компенсаційні кошти (йдеться про «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який існує завдяки відрахуванням усіх українських банків. — Авт.). Гарантований розмір компенсаційних виплат за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кожному вкладнику збільшено за час його існування з 500 до 2000 гривень, і це сталося не без допомоги АУБ.

      — Звичайно, згадувати банк краще тільки з доброго боку. І все ж навіть голова НБУ Сергій Тигіпко був змушений порушити це золоте правило й заявити, що тепер в Україні перевіряють дев'ять банків на предмет порушень, пов'язаних із відмиванням «брудних» коштів. Отож  «перетікання» цих коштів у банки  навряд чи є вигадкою, чи не так?

      — Позиція АУБ із цього приводу полягає в тому, що банківська система і банкіри є союзниками держави в боротьбі з відмиванням «брудних» коштів. Ми робимо все, щоб виконати закон, у прийнятті якого брали участь. Називається він «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Створено систему первинного фінансового моніторингу, і банк є його основним суб'єктом. З часу набрання чинності цього закону — з 11 червня поточного року — до Держфінмоніторингу від усіх діючих 157 банків надійшло понад 140 тисяч інформацій про транзакції. Якщо в дев'яти банків були якісь проблеми з налагодженням системи звітності перед Держфінмоніторингом, нічого дивного немає — це ж початок роботи. Наскільки мені відомо, згадані дев'ять банків виправилися. Я беруся стверджувати, що тепер за цією системою звітності банківська система України є чи не найкращою в Європі, зокрема в технологічному плані.

      Роботу буде продовжено. В АУБ налагоджуються непогані стосунки з Держфінмоніторингом. Але нас турбує політична залежність Держфінмоніторингу від органів влади, зокрема, від Державної податкової адміністрації та інших силових структур. Викликає занепокоєння те, що Держфінмоніторинг уклав угоду про надання інформації ДПА України, хоча податкові злочини і  відмивання «брудних» коштів — це різні речі. Нас дивує те, що до цих пір персонал Держфінмоніторингу укомплектовано  прикомандированими працівниками ДПА України, хоча фінансову розвідку повинні представляти люди самостійні і незалежні. З цього приводу АУБ готує юридичні висновки і має намір звернутися з ними до Держфінмоніторингу. Водночас слід зазначити, що цей колектив працює фахово — на рівні висунутих перед ним завдань. Днями АУБ пiдписала з Держфінмоніторингом меморандум про співпрацю щодо боротьби з вiдмиванням «брудних» коштiв.

      — Днями Держфінмоніторинг розповсюдив інформацію про те, що наша країна готується наступного року увійти до Егмонтської групи (ФАТФ). Водночас місяць тому Росія повідомила про занесення України до «чорного списку» країн, які не борються з відмиванням «брудних» коштів. Що насправді відбувається за лаштунками фінрозвідок наших країн?

      — Я можу прокоментувати тільки ту частину питання, яка стосується банків. Утім такі дії з боку Росії є проявом подвійних стандартів у її політиці. З одного боку, ця країна ініціює створення Єдиного економічного простору, і Україна годиться для «інтеграційного процесу». З іншого боку, російські політики говорять про те, що  Україна не бореться з відмиванням «брудних» коштів. І все ж годиться для ЄЕП. Тоді нам якомога швидше треба вийти з «чорного списку». То і загроза ЄЕП зникне.  Логіка Російської Федерації у цьому питанні явно шкутильгає, але то їхні проблеми. Ми активно співпрацюємо з ФАТФ і зацікавлені у вступi до цієї організації.