Ніхто не хотів «помирати». А декому було ліньки «жити»
У цьому сезоні «батьки» Ліги чемпіонів змінили формулу розіграшу — збільшено до двох тижнів інтервали між турами на першій груповій стадії, бо скасовано другий груповий турнір (команди виходять одразу до «плей-оф», що стартує навесні). Це мало б, по ідеї, звести до мінімуму кількість прохідних матчів, у яких нічого не вирішується. Адже головне завдання Суперліги — суперприбутки, а хіба ходитимуть уболівальники на «тренувальні ігри з підвищеною відповідальністю», хіба викладатимуть кревні грошики за квитки на матчі, в яких грандів представляють резервісти, та й ті ледь пересувають ноги, бо команда вже вирішила турнірне завдання? Втім розподіл учасників основного турніру Ліги чемпіонів на справді відбірну еліту та «середняків» і аутсайдерів фактично перекреслив прагматичний задум організаторів. І цього року не бракує «розвантажувальних» зустрічей, які язик не повертається назвати словом «поєдинки».