Еконебезпечна ситуація склалася в Молочному лимані, який визнано основним нерестилищем далекосхідної кефалі (вживаніша назва — пеленгас). Щороку риба запливає сюди відкласти ікру, а восени, як стає прохолодніше, повертається у відкрите море. У відкрите плавання щоосені відпливають і «діти нересту» (під кригою мілководного лимана мальки задихаються). Якщо не тисячоліттями, то віками процес відтворення живих ресурсів регулювала природа. Не без делікатного і, головне, своєчасного втручання людини. Йдеться про потребу в регулярному поглибленні протоки між Азовським морем і Молочним лиманом: коли дмуть східні вітри-леванти, то протоку поволі, але неодмінно заносить піском.
Десятиліттями цю нехитру операцію виконували кирилівські «Сини моря» — риболовецький колгосп, з часом реформований у ТОВ. Товариство хоча і «з обмеженою відповідальністю», однак теж справно поглиблювало протоку (упродовж трьох останніх років — вже у статусі ТОВ «Сини моря — Мотор-Січ»). Здавалося, що під дахом двох солідних товариств азовській рибці буде нереститися комфортніше... Аж ні! Почалася нова епоха — парадоксів. Хіба ні? Колись славу про «Синів моря» не могли стримати кордони України, рахувало непогані дивіденди ТОВ і на зламі тисячоліть, а як стало напівмоторсічівським, — несподівано виникла фінансова скрута.
Так, принаймні, стверджують співвласники риболовецької структури: ні гроша не маємо для днопоглиблювальних робіт. І в серпні—жовтні колектив ТОВ проймався винятково промисловим виловом риби в Азові, жодного разу не копнувши земснарядом у замуленій протоці. А знесилений пеленгас гасає лиманом у пошуках виходу до моря! У «полоні», за оцінками фахівців, опинилося близько шестисот тисяч малька і до півмільярда штук дорослих рибин. В разi їхньої загибелi рибні запаси Азова серйозно збідніють.
У районі вірогідної екологічної катастрофи десантувалися науковці й провідні фахівці з рибоводства і риболовлі, керівники південних районів Запорізької області. Начальник Департаменту рибгоспу Мінагрополітики Лариса Усаченко запевнила, що популяція цінної породи риб не пропаде! Співвласник ТОВ «Сини моря — Мотор-Січ» Гурбат Алієв стверджував, що поглиблення протоки у 2004—2005 роках обійшлося товариству в 450 тисяч гривень, ще 200 тисяч витрачено у березні—липні. Для оперативного порятунку «далекосхідного переселенця» наразі потрібно ще 250 тисяч.
Чи не надто великі суми «топлять» у протоці «Сини моря»? Дивна арифметика, якщо зважити, що протоку розчищають лише двічі на рік (більше спишеш на земснаряди — менше сплачуватимеш податків). Реформоване ТОВ, до речі, дало письмові гарантії виконання цієї роботи, однак тепер акцентує: «Джерела фінансування цих робіт не вказані». Чомусь ніхто не нагадав пану Гурбату, що доприватні «Сини моря» безпроблемно існували на режимі самофінансування. Бракувало прибутків від основного виду діяльності — продавали не лише рибку, й й піднятий із протоки пісок (його ж, судячи з оплачених цьогоріч обсягів робіт, — гори). Нагадали б — Алієв, вірогідно, не так настирно акцентував би на статусі Молочного лимана: заказник, мовляв, загальнодержавного значення, а де підмога з бюджету? Колись «Сини моря» нібито одержували дещицю податку, сплачуваного за ресурс рибоколгоспами. Та більше було б користі, якби проаналізувати плюси і мінуси від «присутності» на Азовському морі аж ніяк не бідного ВАТ «Мотор-Січ». Чи потрібно було «город городити», якщо творці двигунів створили ще й незвичну ситуацію на Азові? Береш — потрібно вкладати!..
Зрештою, «бідні» — це самооцінка фінансової спромоги риболовецького ТОВ його співвласниками. Віднедавна про своє банкрутство сенсаційно волають нафтогазові компанії, тепер ось браконьєри «в законі» (так на Азові люд називає усі без винятку структури з ліцензіями на промисловий вилов риби) начебто близькі до фінансової безвиході... «Тенденція, одначе!» — впадаєш мимоволі у подив. Адже на «риб'ячий» порятунок лобіюють виділення 250—300 тисяч з обласної казни. Певен, що від даної ситуації не дистанціювався народний депутат-«регіонал» В'ячеслав Богуслаєв — керівник «справжньої», а не рибодобувної «Мотор-Січі».