Рейдерська атака на Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології

      У березні 1994 року, відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств», вищезгаданий інститут був перетворений у ВАТ. За результатами роботи закладу та рейтинговими показниками його атестували як організацію, що формує перспективну та науково-технічну політику хімічної галузі, і внесли до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

      Можливостями «Синтеко», науковими розробками та потужностями зацікавилося ЗАТ «Хімрезерв», яке запропонувало викупити в інституту частину будівель, споруд, виробничих приміщень і основних засобів, аби підтримати заклад фінансово і продовжити його наукову діяльність. Правління ВАТ «Синтеко» повірило чесності намірів «Хімрезерву» і продало частину будівель, але за умови збереження тематики наукової частини і дослідного заводу, робочих місць, створення нового підприємства на базі проданого майна і переведення акцій ВАТ «КНДІ «Синтеко», якими володіють акціонери — фізичні особи, в статутний фонд нового підприємства. Все це було документально підтверджено, підписано і скріплено печатками. Крім того, враховуючи передбачений великий період виплати повної вартості майна (оплата грошима не проводилась узагалі) та з метою гарантiї від обману або різних форс-мажорних чи будь-яких інших обставин, було підписано додаткову гарантійну угоду, в якій виписані певні обмеження та зобов'язання.

      Проте, як стало зрозуміло в подальшому, ЗАТ «Хімрезерв» не мав намірів виконувати обіцянки... Швиденько розпродавши придбане майно та звільнивши за лічені дні наукових працівників, власники ЗАТ, аби уникнути відповідальності, почали активно займатися ліквідацією власного підприємства. Про це нам розповіли у правлінні ВАТ «Синтеко», яке сьогодні жорстко «пресують» рейдери, котрих підтримують суди.

      Протягом чотирьох років цієї історії було проведено масу судових засідань на предмет визнання недійсними домовленостей із ЗАТ «Хімрезерв» та повернення майна інституту. Але розслідування цієї справи навмисне затягується. Керівництво інституту не може навіть дізнатися про рух справи, на що має законне право. Вони не вірять ні правоохоронним органам, ні судовим. Лишається одна надія — на Президента України, який може захистити інститут від повного знищення шахраями.