Лихо з розвитку

      Проблема відшкодування податку на додану вартість підприємствам-експортерам на Луганщині має дещо інший характер, ніж на Донеччині. Рiч у тім, що хоча місцевий електорат і голосує за Януковича та його партію, якихось особливих преференцій від нинішнього уряду найсхідніша область України не має — як не мала під час попереднього урядування Віктора Федоровича. А те, що тут відшкодовано суми ПДВ набагато більші, ніж іншим (крім «донецьких», звичайно), — на те є причини. Зрештою, це підтверджує навіть цілком «помаранчевий» екс-міністр фінансів.

      Новий голова Луганської ОДА Олександр Антипов — колишній головний луганський митар (очолював Державну податкову адміністрацію області до початку 2005-го). На темі податку на додану вартість він розуміється професійно, а тому важко припустити, що колишній його перший заступник Анатолій Репицький, який і зараз лишається при цій посаді, наважиться «забивати баки» колишньому шефові. Інакше кажучи, інформація про стан із поверненням найскандальнішого податку, яку Анатолій Васильович виклав на першому засіданні спеціально створеної на доручення Президента комісії, відповідала істині. А істина виявляється така: проблеми є, але викликані вони цілком позитивною динамікою економічного розвитку регіону.

      Авторові цих рядків уже доводилося писати, що поки чубилися «синьо-біла» облрада й обладміністрація, що залишилася після Геннадія Москаля, — економіка області демонструвала принаймні доволі швидке одужання після адміністративно-командної «зими», влаштованої колишнім кучмістським керівництвом краю.

      Але спочатку — про проблеми. Так, за даними доповіді пана Репицького, Луганська область — одна з тих, де проблема повернення ПДВ стоїть найбільш гостро. Заявки в поточному році становлять 1 млрд. 418 млн. гривень, тобто вони зросли більш ніж удвічі (на 800 млн. грн.). Структура заявок така: 121 підприємство від експорту продукції (робіт, послуг) — 1 млрд. 381 млн. грн. (97,4%), 119 підприємств — від проведення операцій купівлі-продажу на внутрішньому ринку — 37 млн. грн. (2,6%), що пов'язане в основному з переозброєнням виробництва і модернізацією. У структурі відшкодування за експорт 78 підприємств на 1 млрд. 341 млн. грн. — товаровиробники, 43 підприємства на 40 млн. грн.  — посередники.

      Тобто практично весь приріст експорту забезпечили саме виробники, а не торговці. А це в регіоні вважається вельми позитивним явищем. Бо хто його знає, де ті «купці» накрали свій крам.

      Луганські податківці, як виявилося, ревно стежать за успіхами колег. У поточному році вивезення продукції за межі держави зросло більш як у півтора раза проти 8 відсотків у цілому по країні. Такого приросту немає в жодній області. Для порівняння: в Дніпропетровській області приріст склав 11,6 відсотка, Запорізькій — 9,6%, Полтавській — 7,8%, Харківській — 19,3%. У місті Києві і Донецькій області — на рівні минулого року, в Одеській — зменшення на третину.

      Такого приросту експорту ніхто на Луганщині не чекав. У «Плані соціально-економічного розвитку Луганської області на 2006 рік» він був закладений на рівні 10 відсотків, і під цей показник Міністерство фінансів запланувало цифру відшкодування «усього» 700 млн. грн. на весь рік. Але економіка області, позбавлена гнітючої «опіки» місцевих князьків, дала лише приросту експорту в абсолютній сумі 3,5 млрд. грн. (нагадаю, це лише за дев'ять місяців). Або 40 відсотків приросту по всій Україні. Зрозуміло, що бюджет «не потягнув» таких сум.

      Сьогодні, свідчить Репицький, до податкової служби подано й розглядається  в судах 73 справи з питань повернення ПДВ на суму, що перевищує 100 мільйонів гривень.

      Утім податкова і сама визнає свої борги. Скажімо, у загальній сумі заявок на відшкодування ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» 419 млн. грн. бюджетна заборгованість становить 208 млн., Сіверськодонецькому «Азоту» держава завинила 125 млн. грн. (сума заявок — 233 млн.). Колишній «ЛиНОС», що тепер зветься ЗАТ «Лисичанська інвестиційна компанія» («Лінік») заявив до повернення 487 млн., а отримав поки що на 234 млн. менше. Звучить дещо дико, але певний оптимізм викликає заборгованість бюджету перед Стаханівським вагонобудівним заводом: 9 млн. грн. при сумі заявок на 28 млн. Це означає, що за кордон відправлено продукції машинобудування на кількадесят мільйонів доларів.

      Але хоч би які чинники обумовлювали цю проблему, її все одно слід вирішувати. Як? Перший і очевидний спосіб дій: звернутися до Міністерства фінансів з проханням  про перерозподіл «контрольних цифр відшкодування по областях». «Оскільки, за нашими даними (а ми відстежуємо це щоденно), є вільні залишки недоосвоєного ліміту більш ніж на 2 мільярди гривень», — свідчить луганський податківець.

      З'ясовано, що при значно менших обсягах експорту в 2004 році податкова служба викрила необгрунтованих заявок із відшкодування ПДВ псевдоекспортерам аж на 250 млн. грн. — близько третини усієї заявленої суми по області. У 2005-му цифра зменшилася до 130 мільйонів; за дев'ять місяців року поточного викрили сфальшованих заявок лише на 31 мільйон. Обсяги експорту дивись вище. З точки зору податківця «вчорашнього», Олександра Антипова, це свідчить про послаблення контрольних функцій ДПА в Луганській області. Податківець «діючий», Репицький, з ним не сперечався. Але факт, що плани зі збирання податків область виконувала і в минулому році, і в першому півріччі 2006-го. Причому Луганщина відзначилася за цей період значним зростанням сум, що надходили до бюджету. Самі податківці пояснювали цей феномен щільною роботою з платниками.

      Інший аспект проблеми — з області втікають великі платники. Той же згаданий тут «Лінік» зареєструвався в Києві; навіть ВАТ «Коровай», обласний хлібний монополіст, вирішив за краще скористатися лібералізмом «помаранчевої» адміністрації і теж накивав п'ятами. Загалом, за словами Репицького, втікачі «забрали» із собою близько 100 млн. гривень, які вони тепер сплачують за місцем реєстрації. «Азот» закуповує великі обсяги імпортного газу, «Лінік» — нафти. Мито за це вони теж сплачують у Києві. Натомість відшкодування ПДВ здійснюється цим та деяким іншим фірмам з коштів, запланованих для Луганщини (а вони вже скінчилися).

      «Вихід один, — зазначає Анатолій Репицький, — перехід «Лініка» на вексельну форму оплати при розмитненні сирої нафти, що згодом передбачає оплату «живими» грішми на користь податкової служби. До кінця року, за нашими розрахунками, це дозволить отримати від підприємства більше 1 млрд. грн. ПДВ, які можна було б використати на відшкодування ПДВ іншим виробникам».

      Наостанок комісія підтримала пропозицію про необхідність посилення контролю за платниками податків. Розслабилися вони тут за півтора року суцільного «помаранчевого лібералізму». Знову планується перейти на електронний спосіб нарахування відшкодування ПДВ та інші прогресивні напрацювання Кучминої доби. Може, воно й правильно?