«Політвугілля»?

      Не секрет, донецькі шахтарі на минулих і президентських, і парламентських виборах у переважній більшості підтримували «своїх». Тобто представників всесильної тут Партії регіонів. Однак на загальному тлі симпатій до «біло-синіх» траплялися й зухвальці, які уподобали інші політсили. Зокрема своєрідними «білими воронами» стали директор шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» ДП «Донецьквугілля» Михайло Бугара та директор шахтоуправління «Донбас» того ж «Донецьквугілля» Юрій Баранов. Перший, будучи тоді ще депутатом обласної ради, очолив фракцію «Нашої України», від якої і балотувався на виборах (№ 2 у списку). А другий під час візиту в «біло-синій» регіон лідерки БЮТ Юлії Тимошенко дав їй можливість виступити на вугільному підприємстві і зустрітися з гірниками.

      Прикметно, що масово підтримуючи «регіоналів», гірники згаданих шахтоуправлінь майже не звернули уваги на дещо інші політичні симпатії своїх керівників. Бо цінували в них насамперед ділові та професійні якості, завдяки яким згадані вугільні підприємства не просто тримаються на плаву, а й розвиваються і, збільшуючи вуглевидобуток, залишаються прикладом для інших захирілих шахт. Приміром, копальні шахтоуправління «Донбас» не так давно були визнані безперспективними і такими, що мають закриватися. Одна із них — «Комунарська» — взагалі кілька років стояла затопленою. Нині ж тут навіть зуміли пустити нову лаву з перспективою щорічного видобутку мільйона тонн вугілля.

      Гірники колись занедбаної шахти, яка завдяки вмілому господарюванню та величезному досвіду свого керівника — Героя Соцпраці, Героя України і Заслуженого шахтаря України — почала все активніше розвиватися, за своїми клопотами навіть не звернули уваги, що Мінвуглепром виявилось скупим на слово привітання з нагоди пуску лави-мільйонниці (у теперішньому вітчизняному вугільному господарстві такі події трапляються далеко не кожного дня). Утім, які тут привітання, якщо відразу після того, коли Мінвуглепром України вдруге очолив Сергій Тулуб (на парламентських виборах йшов у списку ПР), над головами директорів успішних шахтоуправлінь Михайла Бугари та Юрія Баранова почали купчитися хмари. Обом керівникам, м'яко кажучи, натякнули, що їм пора на відпочинок. Одному із них навіть запропонували очолити інститут підвищення кваліфікації, за створення якого, мовляв, мерщій візьмуться у разі його згоди.

      Директори тоді не оцінили міністерської турботи про заслужений відпочинок і відмовилися звільняти посади. Реакція у відповідь була прогнозованою — на вугільні підприємства, що із донедавна безнадійних зуміли стати благополучними і перспективними, косяком посунули перевіряючі із різноманітних контролюючих органів. Зрозуміло, за подібних умов про нормальну роботу довелося забути. Ось тоді й увірвався терпець у гірників шахтоуправлінь, які оголосили передстрайковий стан на знак протесту проти переслідувань та адміністративного тиску на своїх керівників. Про готовніть зупинити вугільні підприємства у разі звільнення директорів шахтарі вже письмово повідомили Президента України, Прем'єр-міністра, секретаря РНБО, міністра Мінвуглепрому.

      Як відреагують у столиці на ось такий демарш гірників, поки невідомо. Хоча навряд «опальні» шахтоуправління таки залишать у спокої і дадуть їм можливість і надалі досить успішно розвиватися. Бо переслідування авторитетних директорів шахтоуправлінь за їх політичний «прокол», є й така думка, — тільки ширма. Багато гірників переконані, що в даному разі йдеться про «увагу» до їхніх підприємств з боку так званого великого бізнесу. Приміром, та ж «Щегловська-Глибока» із запасами коксівного вугілля відмінної якості залишається досить ласим шматком для тих, хто вже встиг «прихватизувати» подібні підприємства. Тобто, не виключено, відбувається намагання «підібрати» шахти за давно відпрацьованою в регіоні схемою — привабливий об'єкт свідомо доводять до занепаду, а потім приватизовують за символічну ціну.

      Та це тільки одна з версій причин тиску на директорів та їхні підприємства, що замість зменшення обсягів вуглевидобутку, навпаки, почали його збільшувати. А гірники тим часом залишаються у передстрайковій готовності.