«Тату, не бий професора Малевича по голові», —

      Анатолiй Федірко 11 років тому довго і печально оплакував втрату галереї «Київ» у столиці — не просто як квадратні метри чи статус, а як полігон для неформатних акцій. Потім Федірко з Києва виселився — вдруге одружився, народився син, і художник перебрався в місто, де закопано його пуп, — Чернівці. У Чернівцях у 2004 році він відкрив скромну за квадратними метрами, але не за назвою  FEDIRKO GALLERY, в якій за 2 роки зробив 32 арт-проекти. У FEDIRKO GALLERY виставлялися поляки, чехи, румуни, німці, українці, як, власне, і мало бути в мультикультурних Чернівцях, на європейському перехресті. Федірко «подарував» місту кілька модерних «пам'ятників» — рожеву меморіальну дошку собі, любимому, фанерний кольоровий пам'ятник професорові Малевичу, пам'ятник невідомому чернівчанину, дефлоруючи таким чином традиційний художній ландшафт Чернівців, надаючи йому сучасних протиріч, провокативності і неоднозначності.

      У понеділок в редакцію «УМ» прийшов електронний лист: «Перформенс «УРОЧИСТА ЛІКВІДАЦІЯ FEDIRKO GALLERY в м. ЧЕРНІВЦІ» 23.10. 2006, у рамках підготовки урочистого святкування 600-річчя м. Чернівці, що відбудеться у жовтні 2008 року, О. Хавич, 1968 р. н., уродженець смт Жовква Рава-Руського району Львівської областi, за освітою — вчитель математики та арифметики, колишній депутат Чернівецької міської Ради підготував даний перформенс. Не маючи художньо-мистецького досвіду, О. Хавич знайшов у собі сили долучитись до сучасного  культурно-мистецького процесу в Україні, реалізуючи в даному «перформенсі» свої приховані на підсвідомому рівні «геростратські» амбіції. Викидаючи вольовим рішенням FEDIRKO GALLERY в м. Чернівці на вулицю, легко долучитись до актуального сучасного мистецтва в Україні, оскільки дана галерея з лютого 2004 року по 23.10. 2006 р. репрезентувала в Чернівцях 32 арт-проекти за участі відомих українських, польських, австрійських, німецьких, румунських художників.

      Висловлюємо подяку всім, хто з нами співпрацював, підтримував, і в першу чергу депутатам міської Ради, міському голові м. Чернівці М. Т. Федоруку, журналістам та небайдужим до сучасного, актуального мистецтва.

Анатолій Федірко, художник, куратор FEDIRKO GALLERY.

      Відомий у вузьких колах політолог чи аналітик Олег Хавич орендував певну площу в центрі міста, навпроти мерії. В одному приміщенні був його книжковий магазин, у другому — галерея, —а все це разом  він позиціонував як культурно-мистецький центр. Про галерею Хавич із Федірком у 2004 роцi домовилися полюбовно, але без жодних документальних угод, і те, що орендарю в певний момент вигідніше стало позбавитися скандального художника — теж можна зрозуміти: у своїй хаті — своя правда. Втім, за словами художника, угоду оренди Хавичу за кілька днів до згадуваної події продовжили ще на 5 років на тій підставі, що це культурно-мистецький центр, потрібний місту. Але зробити з закриття галереї перформенс художника змусив той факт, що його просто не впустили в галерею і не дали забрати свої речі і роботи. Федірко пішов, на останок зробивши перформенс перед зачиненими дверима з сакральним совковим написом «закрыто на переучёт»  — «руйнуючи» свої широковідомі пам'ятники — «Невідомому чернівчанину» та «Пам'ятник проф. К. Малевичу», нещодавно відкритий.

      «...Мистецтво вічне, воно завжди перемагає життя, на щастя», — у своєму стилі підсумував Анатолій Федірко. Пам'ятники демонтовані, але лишився гіркий присмак, спустошене і спорожніле місце на Центральній площі старовинного міста, яке спробувало бути сучасним і європейським.

      Олег Хавич так прокоментував для «УМ» цю ситуацію: «Найперше, треба сказати, що ми з Анатолієм ще на день міста фактично домовилися про закриття галереї. Толя вирішив показати цю ситуацiю  таким чином, і це нормально, він усе-таки художник. Причин закриття галереї було дві. Перша і головна — ми міняємо концепцію культурно-мистецького центру «Українська книга», орієнтуючись на 600-річчя Чернівців, це буде ретро-заклад, літературне кафе в стилістиці Австро-Угорської імперії початку століття — «Габсбург-кафе», і портрет цісаря, не засиджений мухами, займе там своє почесне місце. Таким чином ми нагадаємо, що якраз навпроти Центру на початку століття «Габсбург-кафе» було, але зараз на тому місці — банк. Анатолій не захотів трансформувати галерею в традиційний заклад, це абсолютно нормально, я не можу керувати ним як творчою особистістю, але й він не може одноосібно диктувати мені свою волю. Друга причина — побутова. Два роки галерея утримувалася за кошти Центру, з жовтня змінилися умови оренди, з'явилася орендна плата. Я запропонував Толі відшкодовувати орендну плату і комунальні платежі, він не погодився. Думаю, як відомий художник Анатолій Федірко знайде собі більше і краще приміщення в центрі міста, а ми дамо йому хороші рекомендації».

      Художній піар, звісно, тільки на користь обом сторонам, особливо якщо він креативний. Шкода тільки, що галерея, яка наробила стільки шуму в художньому житті України, випустила каталог, притягувала неординарні проекти, загнулася... І пам'ятників шкода...