«Дишитє глубже»... поки не виздихали

      Рішення Київського апеляційного суду щодо відміни Постанови Кабінету Міністрів України про дублювання українською мовою зарубіжних фільмів для мене особисто не стало несподіванкою. Після будь-якої революції наступає період контрреволюції. Ви хотіли побачити гасла Помаранчевої зреалізованими в житті? Саме їх ви і бачите - з точністю до навпаки. Тільки не варто вішати усіх собак на Партію регіонів, досить пригадати, як діяли і діють політичні сили, котрі були вождями Майдану. Спершу вони (уряди Ю. Тимошенко і Ю. Єханурова) продовжили практику фактичної заборони українського кіно - на словах повна підтримка (це було й за Л. Кучми), на ділі - куце фінансування і демонстративне приниження з боку чиновників усіх рівнів. Закулісний лейтмотив звучить так: «А у Нігерії чи Замбії своє кіно є? Нема. А держава є...». Першим ділом державні «самольоти», а кінематографічні «дєвушки» - вже потім.

      Ні, з трибун ви такого, звичайно, не почуєте - щось подібне звучить у кулуарних нашіптуваннях, або в кабінетних глибинах. За «помаранчевої» влади - одна зміна: стимулювання приватного бізнесу до участі в розбудові кіноіндустрії. Одначе це йшло головним чином від Президента Віктора Ющенка. Позитивною виглядала й діяльність віце-прем'єра з гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка - саме він ініціював постанову Кабміну щодо дублювання українською, саме він прагнув розібратися в ситуації і виробити раціональну стратегію розвитку кіноіндустрії. Та ба, один у полі не воїн. А уряд Віктора Януковича й зовсім призупинив фінансування кіновиробництва - до листопада, себто до часу, коли вже розпочинати нові проекти є річчю практично безглуздою. А потім скажуть (у кулуарах, наскільки мені відомо, уже звучать подібні рефрени), що нічого й нікого фінансувати. Словом, було як було, а буде як було - гроші розмажуть на інші «нужди», котрих багато - у країні криза, тут не до кіна.

      Це «антикризова» коаліція так гасить пожежі в нашому суспільстві. Дивовижною є й аргументація постанови Київського апеляційного суду щодо того, ніби порушено статтю 10 Конституції, яка гарантує вільне використання російської мови. Це ви кому розповідаєте, панове судді? Значить, хай зберігається ситуація, за якої сто відсотків російськомовних фільмів у кінопрокаті є нормою? Виходить, це не є порушенням Конституції, а вже 20-відсоткова присутність україномовних іноземних фільмів - суцільна тобі ганьба і приниження російської мови і російськомовного кіно. І взагалі віднині треба поступатися іншим мовам, сидіти собі тихо і не «виступати».

      Ви уявляєте подібну ситуацію в якійсь іншій країні (окрім Білорусі, звичайно)? Ні? І я не уявляю. А у нас тихо, мало не всі мовчать - «бо благоденствують». Звичайно, «по-русскі оно как-то льогшей», хто б сперечався. Будемо мовчати - то й буде «льогшей». Наша демократія на марші, і немає у цілому світі такої країни, де так вольно дише чєловєк. Дарма, що частенько й на ладан...