Хутірська «венеція»

      У селі Хутори Черкаського району, де мешкає майже 3 000 селян, - своя «венеція». І хоча хуторяни вулицями рідного села на гондолах поки не плавають, але це тільки справа часу, невесело жартують вони, оскільки із 726 хат 500 постійно підтоплюють підземнi води. На вулицях Садова, Леніна, Щорса, Калініна, Горького, Другій приміській брудна смердюча вода заливає людям городи, льохи, підвали, криниці, туалети. До речі, рiвень забруднення води у цьому селі, за бактеріологічними показниками, у 484 рази перевищує норму.

Зайти в погріб можна тільки в ботфортах

      Триває цей хутірський потоп більш як десять років, і змучені селяни вже не просто в розпачі від безвиході - вони в паніці. Оскільки візити найрізноманітніших комісій, куди входить велике начальство з району та області, результатів не приносять. Окрім співчуття та обіцянок, ніякої конкретної допомоги, яка б кардинально змінила ситуацію, люди за ці роки не отримали. Керівники в районі та області змінюються, а хуторяни як жили у воді по коліна, так і живуть.

      А винною у цих своїх бідах люди вважають Черкаську теплоелектроцентраль, трубопровід якої проходить землями їхнього села. За словами сільського голови Андрія Гуріненка, свого часу Черкаська ТЕЦ побудувала на землях сусіднього села Степанки шламонакопичувачі площею 24,5 га, а на землях Хуторів проклала трубопровід. Пан Андрій стверджує, що те будівництво перегородило підземним водам природний водостік, і наприкінці 80-х років минулого століття вода почала наступати на село з вулиці Садової. Нині підтоплено вже кілька вулиць. Наприклад, у людей, хати яких розташовані по вул. Щорса, раніше у криницях до води було 6 метрів, тепер залишилося тільки 2 метри.

      «Підземні води в Хуторах уже не лише помешкання заливають, ще якихось 300-400 метрів, і вони дістануться й сільського цвинтаря», - розповідає «Україні молодій» Андрій Гуріненко й показує в центрі села замулені городи, на яких не вродило нічого, крім бур'яну. За словами пана Андрія, тільки цього літа в Хуторах«пропали» 5 ділянок городів загальною площею 7,7 га.

      «У нас навесні вода в льоху до самої стелі стояла, я тут 55 років живу, а такого не пригадую. Он яма на городі під буряки завалилася, у веранді по стіні тріщини пішли, тин падає, тротуарна плитка до сусідів у двір зсувається», - бідкається Михайло Буша. «Практично чотири роки вода не спадає зовсім, ми вже в льоху й низ підсипали, але вода заливає його й заливає. Весною не могла звідти навіть консервацію брати - все у воді було. Цього літа помідори в банки закрутила на зиму, а ставити немає куди, бо в льоху півметра води. Отак більше місяця й стоять під погребом», - у розмову вступає дружина пана Михайла, Олена. У цій родині дев'ятеро дітей, тож без льоху багатодітній сім'ї нелегко обходитися.

      «У мене вдома вода і в погребі, і в бурячній ямі, ще і в свердловині. Свою воду я не п'ю, їжджу по неї до дочки у сусіднє село Степанки, це 8 км від Хуторів. А в льох навіть у рибальських чоботях не можу зайти, бо там води по пояс», - додає Петро Мацоський, котрий мешкає неподалік від багатодітної родини Бушів.

В усьому винен дощ?

      У Черкаської ТЕЦ своя точка зору на підтоплення в Хуторах. Директор цього підприємства Володимир Бондаренко відкидає усілякі звинувачення у свій бік, мотивуючи це тим, що ТЕЦ існує вже 40 років, а Хутори почало підтоплювати тільки у 90-х роках. «Не розумію, чого в усьому звинувачують нас. На мою думку, це вина природних катаклізмів. В інших селах Черкаського району, та й не тільки, також трапляються підтоплення, то що, це теж наша вина? Легше перекласти вину на чужі плечі», - обурюється директор Черкаської ТЕЦ. На його думку, вийти із ситуації можна, якщо відновити дренажний канал, який пролягає поряд із Хуторами. Він давно заріс бур'янами.

      Як стверджує помічник прокурора Оксана Синецька, село Хутори розміщене у замкнутій блюдцеподібній низині, водозабірна площа якої становить майже 50 кв. км. Ще у 1998-2000 роках ВАТ «Черкасиводпроект» провело гідрогеологічні дослідження і дійшло висновку, що основною причиною підтоплення цього села є різке підняття рівнів грунтових вод унаслідок «періодичного значного збільшення атмосферних опадів». Ускладнюють ситуацію слабка водопровідна і дренажна здатність грунтів та незадовільне вертикальне планування території села, будівництво шляхів без водопропускних споруд. У прокуратурі стверджують, що за кошти обласного та природоохоронного фондiв у Хуторах були проведені гідрогеологічні дослідження та розроблено проект будівництва там водознижуючих каналів. Фінансування першої та другої черги ліквідації підтоплення здійснювалося винятково за рахунок бюджетних коштів, ще у 1998 році було освоєно 282 тис. грн. Нині виконано 70% робіт з будівництва водознижуючих каналів, споруджені чотири рівнезнижуючi свердловини. Проте через недостатність фінансування недобудованими залишились шлюз-регулятор та не придбано пересувну насосну станцію.

      Водночас у природоохоронній прокуратурі зазначають, що Черкаська райдержадміністрація не вживає усіх можливих заходів з ліквідації підтоплення у Хуторах, зокрема із резервного фонду районного бюджету для цього не виділяють коштів. Так само і Хутірська сільська рада не виділяла коштів для фінансування вищезазначених робіт, не використовувались для цього і кошти сільського природоохоронного фонду.

Не переводьте «стрілки» на хуторян

      У свою чергу сільського голову дивує позиція Черкаської міжрайонної природоохоронної прокуратури, до якої він звернувся по допомогу. «У шламонакопичувачі Черкаської ТЕЦ немає гідроізоляції, бруд викидають просто неба, на його дні міститься приблизно 550 тис. тонн шламу». Цього не бачать ні екологи, ні природоохоронна прокуратура. Коли я привіз документи у природоохоронну прокуратуру, то там хапались за голову. А через деякий час надіслали відповідь, що насправді винна сільська рада, бо нічого не робить. Я звертаюся до них по допомогу, а вони звинувачують мене в тому, що сільрада не працює. Але я вживаю усіх заходів, які сільський голова в  змозі вжити», - каже Андрій Гуріненко, який головує в Хуторах з квітня цього року. Він переконаний, що керiвники Черкаської ТЕЦ ніде, нікому і ніколи не казали правди. Так само нещирим, на його думку, є висновок про те, що в усьому винна антропогенна ситуація, яка склалася у зв'язку з розбудовою села, буцімто хуторяни накопали собі свердловин, миються у ваннах і самі себе топлять. Стосовно дренажного каналу, то, за словами пана Андрія, те будівництво нічого реально не змінило. «Вирили канаву завдовжки приблизно три кілометри, і за шість років з'ясувалося, що вона нікому не була потрібна», - пояснює сільський голова Андрій Гуріненко.

      За його словами, недавно, після приїзду в село чергової комісії було вирішено, щоб ТЕЦ понизила рівень води у шламонакопичувачі. Коли теплоцентраль виконала це, знизивши рівень води у відстійниках на 30 см, вода в погребах у Хуторах спала на 20-40 см. «Нас звинувачують, що ми хочемо закрити Черкаську ТЕЦ. Ні, йдеться лише про одне: якщо ТЕЦ не хоче навести там порядок, то нехай забирає свою трубу. Це підприємство заробляє собі кошти, а чому наше село повинне страждати? Терпіння людей не безкінечне, про необхідність перекрити тецівську трубу останнім часом люди говорять уже вголос», - зазначає Андрій Гуріненко.