Рильська дюжина

Шукали таланти серед 300 авторів

Зорі страчено через повішання.

Прицвяхований, місяць затих.

Може, завтра я буду живішою,

Коли й житиму серед живих...

      Цими рядками починається вірш Олени Ткачук - 19-річної дівчини з Хмельниччини, яка увійшла до дванадцятки лауреатів першого Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград». Твори обдарованої студентки припали до душі поетові й головному редакторові журналу «Дніпро» Миколі Луківу, який разом із іншими членами журі (Борисом Олійником, Іваном Драчем, Михайлом та Станіславом Шевченками й Олексою Ющенком) виокремив поезії з-поміж кількох тисяч віршів, надісланих на адресу Літературно-меморіального музею Максима Рильського.

      Учасниками конкурсу стали українці віком від 10 до 80 років, які пробували себе в поезії. Серед них організатори вернісажу, зокрема «Фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» та Український фонд культури, шукали таланти, оскільки мали за мету популяризувати творчу спадщину Максима Тадейовича і стимулювати нову поетичну хвилю. «Ми чудово знаємо попередні покоління поетів, - говорить онук видатного українського поета, засновник фонду «Троянди й виноград» Максим Георгійович Рильський. - Але хто прийде завтра? Чиї рядки так само хвилюватимуть, як хвилювали твори визнаних майстрiв?».

      Щочетверга листоноші приносили до музею поета з усіх куточків України купи римованих послань (загалом майже 300 листів), які потім лягали на стіл до вимогливого журі. За словами Миколи Луківа, опрацьовувати всі ці стоси, або ж, як писав Франко, жмутки поезій було часом сумно, часом весело, а взагалі - цікаво. Твори ж юної хмельничанки Олени Ткачук запам'яталися йому найбільше. Чому? «Вона тяжіє до поетичної школи Рильського, для якої характернi точне, виважене слово, урівноваженість, збалансованість думки й почуття, - розповідає Микола Луків. - Із цих творів цілком зрозуміло, що рухало почуттям і думкою поета, заради чого цей вірш узагалі був написаний...»

Від школярки до кандидата наук

      Серед інших переможців творчого змагання опинилися журналіст, художник, викладач математики, домогосподарка, редактор газети і навіть школярка. Як зауважив Максим Георгійович Рильський, наймолодшій поетесі, відзначеній поважним журі, ледь виповнилося 14 років. Дев'ятикласниця Олена Чумак із Чернігівщини розповідає, що любов до віршованого слова відчула ще у третьому класі. Причому не останню роль у розвитку здібностей Оленки відіграла її мама - викладачка української мови й літератури. За словами Максима Георгійовича, конкурсантам, молодшим від 14 років, здобути поетичні лаври не вдалося: «Як показав досвід,

10-річні нам теж писали, але їм до перемоги в такому конкурсі ще ранувато... Думаю, у них ще все попереду».

      Онук Максима Рильського розповів, що журі вернісажу вирішило не визначати окремих номінацій, а головним критерієм відбору кращих творів була оригінальність думок і форма подачі: «Гаслом, під яким ми проводили конкурс, став вислів Максима Тадейовича «Світ по новому відкривати, поете, обов'язок твій». І коли ми помічали у творі оригінальне світосприйняття, віддавали перевагу саме йому».

      Як додав голова журі вернісажу поет Борис Олійник, у нього критерій відбору був дуже простий: «Ми брали справжню поезію й відкидали просто заримовану інформацію». Зрештою, конкурсантів, які презентували «справжню поезію», назбиралося аж 12. Окрім названих вище двох Олен, до списку лауреатів увійшли: Ігор Жук (Київ), Олександр Рішко (Ужгород), Ганна Малахова (Харків), Леонід Сєров (Явтухи, Деражнянський р-н, Хмельниччина), Зоя Шкуратовська, (Лисівка, Попільнянський р-н, Житомирщина), Олена Радюль (Тернівка, Дніпропетровщина), Віктор Марач (Рівне), Людмила Ясна (Київ), Сергій Гулик (Дослідницьке, Васильківський р-н, Київщина), Наталія Коваль (Конотоп, Сумщина). У майбутньому організатори вернісажу сподіваються знайти спонсорів, аби надрукувати збірки творів талановитих українців.

Допомога по-сусідськи

      Спонсором фінального етапу вернісажу стала вітчизняна корпорація «Еталон». Ця компанія об'єднує близько двох десятків заводів, які збирають автобуси в Чернігові й Борисполі. Автобуси «Еталон» і «Дельфін», «Школяр» і «Школярик» можна щодня побачити на міських вулицях. Причому спонсор у вернісажу з'явився за звичайним збігом обставин. Як розповів «УМ» онук Максима Рильського, вони з президентом корпорації «Еталон» Володимиром Бутком мають дачі в сусідніх селах. Чоловіки познайомилися, разом ходили на риболовлю, розповідали одне одному про свою роботу, тож пан Бутко запропонував фондові «Троянди й виноград» свою допомогу, щойно дізнавшись про підготовку поетичного вернісажу.

      «Я не поет, - розповідає Володимир Бутко. - Але маю відношення до творчих людей. Так у житті склалося, що колись я навіть написав двотомник про гроші. Я розумію, що в поезії віддзеркалюється душа людини, її мрії, почуття, світосприйняття. Підтримувати, заохочувати цей щедрий дар нашого народу - велика честь і радість».

      До слова, «Еталон» не вперше виступає спонсором мистецьких акцій. Ще коли пан Бутко працював у банку, у нього з'явилася ідея встановити в Києві пам'ятники «народним» героям. Завдяки йому в місті з'явилися бронзові постаті «великого сліпого» Паніковсього, Проні Прокопівни, Голохвастова, легендарного командира ескадрильї у виконаннi, Леоніда Бикова, з фiльму «У бій ідуть лише старики», i вiдомого актора Миколи Яковченка.