Така А-ha тепер.
А-ha виконує традиційний поп: в її випадку це суміш стильного року, синті-попу та нової хвилі.
Постав цей гурт у 1982 році з ініціативи вокаліста Мортена Харкета. До складу групи незмінно входять клавішник Магне «Магс» Фурухольмен та гітарист і вокаліст Пол Ваактаар. Останні двоє познайомилися ще у 1976-му, коли родина 14-річного Магса переїхала до містечка Аскер неподалік від Осло, а батьки Пола мали там літній будинок. Саме в Аскері друзі заснували свою першу групу Bridges («Мости»). Виданий власним коштом дебютний альбом 1981 року продавався лише в окремих магазинах і розійшовся загальним накладом в одну тисячу примірників (тепер ця платівка є раритетом і коштує великі гроші). З огляду на невдачу, «Мости» розпалися.
Фурухольмен невдовзі познайомився з Харкетом, який на той час навчався в університеті на факультеті норвезької літератури. Магс був у захваті від голосу Мортена і запропонував новому знайомому приєднатися до його нового музичного проекту та переїхати до Англії. Харкет відмовився. Відтак затяті Магне й Пол самі поїхали до Лондона, де безуспішно намагалися знайти продюсера та видавця для свого нового альбому, але повернулися на батьківщину ні з чим і нарешті переконали Мортена до співпраці.
Витративши кілька місяців на роботу над демо-альбомом, друзі вже втрьох їдуть підкоряти Британію. Так починається їхній злет.
У 1984 році хлопцям вдалося підписати контракт із великим англійським фонографічним концерном WEA та видати перший сингл із піснею Тake On Me («Доторкнись до мене»). Важко повірити, але ця композиція, яка пізніше стала світовим суперхітом і досі залишається візиткою групи, тоді розійшлася у кількості лише 300 примірників! Існування групи знову опиняється під питанням. Але тріо вирішує зробити ще одну спробу. За рік перемікшована Take On Me, яка рекламувалася оригінальним анімаційним відеокліпом, розбиває всі бар'єри і посідає перше місце в хіт-парадах десятків країн, включно з США, Австралією, Канадою та Японією. На сьогоднi цей сингл розійшовся накладом сім мільйонів копій.
Почалася світова «ахаманія»: журнали для підлітків заповнюються плакатами групи, журналісти вишиковуються в чергу за інтерв'ю. На хвилі ейфорії хлопців видають альбом Hunting High And Low, три пісні з якого повторюють успіх синглу Take On Me. Композиція The Sun Always Shines On TV стає хітом №1 в Англії, робить норвежців кумирами підлітків Італії та Іспанії. Пісня Train Of Thoughts очолює хіт-паради Аргентини і Німеччини. Відеокліп Take On Me здобуває шість нагород MTV, зокрема і як кращий кліп 1985 року. Тріо перемагає в сотнях опитувань щодо найкращої поп-групи року.
Хлопці отримали квитки на потяг до слави, і відтак лише від них залежало, скільки вони будуть ним їхати. І гурт не став «одноденкою»: 1986 року з'являється другий альбом - Scoundrel Days, і A-ha концертом в австралійському місті Перт розпочинає своє дебютне світове турне. Квитки на всі 53 виступи розійшлися миттєво.
Далі тріо отримало пропозицію написати головну пісню до чергового фільму про пригоди Джеймса Бонда . І композиція під назвою The Living Daylights очолила хіт-паради 16 країн світу. У 1988-му з'являється третій альбом - Stay On These Roads. Його назва (»Залишайся на цих дорогах») означає, що група й далі буде вірною музичному стилю, який приніс їй успіх, але при цьому обіцяє показати своє нове обличчя в наступному альбомі.
1989 рік: Мортен Харкет розбиває серця мільйонам своїх шанувальниць, оскільки одружується зі шведською акторкою та моделлю Каміллою Мальмквіст. Малою втіхою для закоханих у вокаліста є той факт, що вони можуть бачити свого кумира разом із його жінкою у молодіжному фільмі «Камілла і злодій».
1990 року з'являється четвертий альбом East Of The Sun - West Of The Moon із «новим обличчям» А-ha. Музика стала більш меланхолійною, менш хітовою, ближчою до року, ніж попу. У підсумку група втрачає значну частину фанів. Платівка продається накладом «лише» 4 мільйони примірників. Це мало, бо кожна з трьох попередніх знайшла не менш як 10 мільйонів покупців.
Невдачу підсолодило турне 1991 року по Бразилії, яке виявилося неймовірно успішним: А-ha продали тоді на свої концерти понад мільйон квитків, для бразильського ринку вийшов також «живий» альбом із цих виступів, а світ міг задовольнитися відеокасетою А-ha Live in South America.
Група робить ставку на Латинську Америку і стає головною зіркою фестивалю «Рок у Ріо», хоча на ньому виступили й інші тодішні суперзірки - Джордж Майкл, Принц, рокери «Ганз енд роузес» та «цукрові» «Нью кідз он зе блок». А-ha заспівала на знаменитому стадіоні «Маракана» перед 198 тисячами глядачів, що до цього часу залишається світовим рекордом для платних концертів (решті згаданих виконавців вдалося зібрати на «Маракані» лише по 60 тисяч глядачів).
У 1993 році з'являється п'ятий альбом - Memorial Beach, але його зустріли ще прохолодніше, ніж попередній, - лише два мільйони проданих примірників, більшість із яких - у Латинській Америці. Перед тим як оголосити «антракт», А-ha пише гімн зимових Олімпійських ігор у Ліллехаммері та видає останній сингл із піснею Shapes That Go Together.
1995 року Мортен Харкет видає свій перший сольний альбом Wild Seed, який стає великим бестселером, але... тільки в Норвегії (семиразова «платина»!). За рік співак ще раз нагадує про себе на фестивалі «Євробачення», господаркою якого була власне Норвегія, - виконує на правах ведучого вечора пісню Heaven's Not For Saints. У 1998-му про нього згадують, але не у зв'язку з музикою: преса пліткує про роман Мортена з вокалісткою гурту Aquy - Лене. І хоча пара швидко розбігається, справа закінчується розлученням Харкета з Каміллою.
Після цього Мортен Харкет разом із колишніми колегами по групі виконує свою нову пісню Summer Moved On перед дуже незвичною аудиторією - на врученні в Осло Нобелівської премії миру. І хоча соліст запевняє, що це лише одноразова примха, але ентузіазм, із яким зустріли виступ А-ha королівська родина та високошанована публіка, підштовхує тріо до роботи над новим матеріалом.
Гурт возз'єднується і підписує контракт із концерном WEA на видання двох наступних альбомів. Перший із них під назвою Minor Earth, Major Sky з'являється 17 квітня 2000 року і відразу посідає високі місця за рівнем продажу в багатьох країнах. А-ha концертує в Японії, Німеччині та США. 2001 року група виступила в Осло на відкритті нового стадіону «Вальгалла» і вперше вирішила провести платну трансляцію цього концерту в інтернеті. Аудиторія становила 3,6 мільйона користувачів всесвітньої мережі, і це досі третій результат для інтернет-концертів після Мадонни та Пола Маккартні.
Успіх альбому Lifelines (2002) закріплюється двома вдалими синглами - з тією ж самою назвою, «Життєві лінії», та Forever Not Yours.
У березні 2004-го з'являється перший офіційний концертний альбом групи How Can I Sleep With Your Voice In My Head.
Позаминулого року А-ha відсвяткували 20-річчя своєї творчої діяльності виданням збірки найкращих пісень (The Singles). Старе золото не тьмяніє: цей альбом увійшов до першої двадцятки британського хіт-параду альбомів.
Загалом за цей час 13 синглів А-ha входили до першої десятки головного хітпараду Великої Британії - країни-законодавиці моди в європейській поп-музиці.
Мортен Харкет поза А-ha встиг «розродитися» трьома сольними платівками, а найбільше «налiво» ходить Пол Ваактаар, який разом із дружиною Лорен Савой та її групою видав п'ять окремих альбомів. Щодо Магне Фурухольмена, то він у вільний від групи час займається скульптурою, малярством, пише музику для кіно й телебачення. 2004 року він видав свій перший сольний альбом Past Perfect Future Tense, на якому в ролі супроводжуючих музикантів виступили члени відомої британської групи Coldplay - теж великі фанати А-ha.
У демо-альбомі Харкета, Ваактаара й Фурухольмена, підготовленому для Англії у 1984 році, серед інших пісень містився жартівливий музичний номер А-ha, який і став назвою для новоствореної групи. Члени гурту перевірили словники багатьох мов і з'ясували, що слово «А-хa» (у нас - «ага») є майже міжнародним способом схвалення, тобто має позитивне забарвлення. Окрім того, як назва воно є коротким, легким за вимовою та незвичним.
1985: Hunting High and Low
1986: Scoundrel Days
1988: Stay on These Roads
1990: East of the Sun, West of the Moon
1993: Memorial Beach
2000: Minor Earth Major Sky
2002: Lifelines
2005: Analogue
Мортен Харкет
- про теперішню аудиторію гурту
та сам гурт після його возз'єднання:
- Ми співаємо для людей. І сьогодні вони вже не ті самі, що 15 років тому. Вони, як і ми, пройшли через багато змін у житті. І якщо вони приймають те, що ми робимо зараз, то для мене це нові люди, навіть якщо вони слухали нас і раніше.
Ми в A-ha завжди знали рівень якості і глибини того, що робимо. Ми цілком усвідомлюємо обсяги виконаної нами роботи, свій потенціал і свої здібності, але ми також із болем розуміємо, наскільки мало ми просунулися у своїх здібностях за стільки років.
(з інтерв'ю сайту Handbag.com, весна 2006 року)
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
