Мельпомена іде в тюрму

      «Якщо світ — це людина, то світу — п...ць», сказала нещодавно одна урбанізована поетка. Я з нею згодна. Бо ми звикли все руйнувати, починаючи з флори-фауни, закінчуючи власним життям. І статистика — тому підтвердження. Кожен четвертий дорослий в Україні — офіційно визнаний злочинець. Сидів за гратами. Щороку на відсидку йдуть 200 тисяч чоловік. А це половина нашого Кримського півострова. Уявляєте, скільки народу в нас бачить небо в клітинку! Те, що сталося нещодавно, — явище неординарне, цього, напевне, вимагає час. Кажу про харківський театр «Арабески», який проїхався п'ятьма українськими в'язницями і ось показав, що з того вийшло.

      Проект має закодовано-закручену назву «Z/Z: Зона зради. Мистецтво: соціальні проекцiї». То купа різних заходів: презентація фільму, фотовиставка, вистави перед ув'язненими і збір статистичних даних, які я й узяла на початку статті і якими буду користуватися потім. Цілий тиждень завдяки посольствам Швейцарії, Королівства Нідерланди в Україні та іншим впливовим фірмам, організаціям п'ятдесят чоловік з ранку до ночі проводили в харківських колоніях — чоловічих, жіночих і дитячих.

      Ось як розповідає про це фотограф Кирило Кисляков: «Я вперше потрапив на зону. І зрозумів, що вона дуже далека від тих фільмів, які про неї знімають. Це — не романтика. Це страшно. Зона — маленька країна, там мало бунтарів. Ми були в жіночій тюрмі. Переважно жінки старшого віку, десь під шістдесят років... Вони ніколи в житті не сиділи у в'язниці. Але сковорідкою сп'яну чоловіка — тюк! — він помер, а її в тюрягу запроторили. Ця літня жінка вже не доживе до того часу, коли її випустять. І знаєте, що вона робить? Не вішається, не помирає , а починає ОБЖИВАТИСЯ. Намагається бути жінкою, підфарбовується... Це дивно спостерігати. І всі вони, в'язні, якісь дистанційовані, емоції в них полюсні, то дуже радіють, то навпаки. Вони не ототожнюють себе з нами, з «цивільними». Коли ми були в чоловічій колонії, одна журналістка, молода панна, приїхала туди в ботфортах, коротесенькій міні-спідниці, з грудьми, піднятими під носа, з суперзачіскою на голові і, звісно, розмальована. Цікава реакція чоловіків: вони майже не звернули на цю жінку уваги. В них на обличчях написано: вона не для мене. Кожен розуміє, що він зек, і навіть якщо вийде з тюрми, то потім знову в неї повернеться (за статистикою «Арабесок», майже половина засуджених дійсно-таки повертається на зону. — Авт.). І найгірше — діти. Такі малі, і вже такі злі. Звісно, всі вони кажуть, що сидять ні за що. Але подивіться на їхні обличчя, сформовані ударами... Для мене цей проект — величезний позитивний досвід. Тепер я знатиму, що як би погано не було, завжди є місце, де набагато гірше».

      У листопаді в Британській Раді «Арабески» показали фотовиставку Кирила Кислякова «Ілюзії». Багато світлин Кирило зробив під час вистави, яку харківський театр показував по тюрмах. «Маленька п'єса про зраду» Ірванця: б'ються «сірі» та «чорні», підстава в коханні, словом, зона зради. «Дехто взагалі вперше в житті бачив театр», — пригадуватиме потім фотограф. На фото — жінки, які намагаються бути жінками. Підведені чорним і замальовані темно-коричневим губи, грубі стрілки на повіках. А подивіться на наглядачок жіночих тюрем — у них такий самий макіяж. Чоловіки з пошрамованими обличчями і всіяними наколками руками. Вони дивляться. Їх на тиждень звільнили від роботи і вперше за багато років пустили до такої кількості відвідувачів. «Хто ці засуджені люди? — запитує молода режисерка театру «Арабески» Світлана Олешко, — про що вони мріють? Чи сняться їм сни?».

     Свiтлана разом зi своїми однодумцями зробила в Києво-Могилянськiй академiї прем'єру фiльму « Z/Z:Зона зради.  Хронiка одного тижня». А на сьогодні маємо ще один «тепленький» проект від «Арабесок», як вони стверджують, міжнародного рівня. Річ у тім, що театр цього року святкує своє десятиріччя. З такої нагоди — програма «Критичні» дні», купа мистецьких заходів, презентація фільмів, виставок і компактів. Основна тема, яка проходить через усе «критичноденне» дійство, — твір Селінджера «Тупташка-невдашка», меланхолійний, нервовий, різкий. Як і всі проекти «Арабесок». Пересвідчитися в цьому ви зможете згодом самі. Саунд-трек «Критичних» днів» буде видано в Україні й Польщі. Як обіцяють, одразу після Нового року. А фільм «Зона зради» уже пройшов на каналі «1+1» у програмі «Документ».