Київська патріархія Української православної церкви започаткувала безкоштовну акцію — нове видання «Закону Божого» українською мовою розповсюджуватимуть серед родин, у школах і бібліотеках. Перший наклад книги становить 150 тисяч примірників і вже сьогодні поширюється у Київській, Чернігівській, Житомирській, Хмельницькій і Полтавській областях.
Як розповів патріарх Філарет, видати «Закон Божий» масовим тиражем «церкву спонукало бажання виконувати свою місію — духовно відроджувати суспільство». Українці переважно є православними, але не всі ходять до церкви, а в школах основи християнства не викладають. «Православна церква в Україні розділена, а секти досить швидко набирають сили, руйнуючи тисячолітню православну культуру. Коли ж молоді люди читатимуть «Закон Божий», то зможуть протистояти тоталітарним сектам, які багатьох вводять в оману, — пояснив владика Філарет. — Я зважив, що краще: побудувати 1-2 храми чи видати 150 тисяч примiрникiв «Закону Божого». До храмiв ходитиме тисяча або двi тисячi вiруючих. А «Закон Божий» читатиме вся Україна».
«Закон Божий для сім'ї і школи» написав протоієрей Російської зарубіжної православної церкви Серафим Слобідський. Книга вперше вийшла друком 1950 року в США, 1966 року її переклали українською, а в Україні вперше видали в середині 90-х. Книга дає загальне уявлення про християнський погляд на виникнення і розвиток світу. Тут викладено основи православного віровчення, порядок богослужінь, розповідається про свята православної церкви. У новому виданні упорядники виправили деякі мовні огріхи і додали розділ про історію Української православної церкви. Кошти на видання книги патріархія збирала упродовж кількох років. Значним був внесок меценатів — Сергія Гиренка та Олега Лупу, а також підприємства «Укртрансгаз».
У планах патріархії — видати «Закон Божий» мільйонним накладом. Однак щоб книга потрапила до бажаючих, їм слід написати прохання. «Ці прохання збирають архієреї по всій Україні через духовенство і передають до патріархії, а ми виділяємо для парафій відповідну кількість книжок», — пояснив Філарет.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
