Співпраця письменників Пантелеймона Куліша й Івана Нечуя-Левицького та вченого-фізика Івана Пулюя над першим повним перекладом Священної Книги увінчалася друком Біблії у 1903 році в типографії Адольфа Гольцгаузена у Відні — за згоди Британського біблійного товариства. Однак в Україну, що входила тоді до складу Російської імперії, українську Біблію не допустили. Внаслідок урядової заборони від 18 травня 1876 року (так званого «валуєвського циркуляра») заборонялося ввозити на українські терени книги українською мовою.
Українська мова до церковного життя увійшла дуже рано. Уже в Галицькому Євангелії 1144 року незрозумілі старослов'янські слова часто перекладено на зрозумілі, народні. У XVI столітті з'являється довга низка новозавітніх перекладів живою тодішньою українською мовою, наприклад: Пересопницьке Євангеліє 1556—1561 років, Волинсько-Житомирське Євангеліє 1571 року, Крехівський Апостол 1560-х років та інші. Чимало є перекладів зі Старого Заповіту, наприклад Біблія 1569 року Луки з Тернополя, Пісня над Піснями та Псалтир XVI століття. Крім цього, в ХVІ—ХVІІ віках були поширені по наших церквах друковані і рукописні так звані Учительні Євангелія, — збірники проповідей на євангельські теми, писані живою українською мовою.
У своїй праці «Хвалімо Бога українською мовою» митрополит Іларіон (Іван Огієнко) писав, що церковнослов'янська мова з бігом часу ставала все більш незрозумілою, і в Україні з ХVІ століття вона вже не мала якогось помітнішого впливу ані на мову літературну, ані на мову живу народну. Православний учений чернець, ієромонах Києво-Печерської лаври Памва Беринда у передмові до свого церковнослов'янсько-українського словника 1627 року скаржився: «Широкій й великославный язык славенский трудности слов до вирозумення темных многии в собе мает, за-чим й самая Церковь Российская многим власным сыном в огиду приходить». Іван Огієнко дослідив, що звичай читати в церкві синаксарі (повчальні статті про свята) «простою мовою» довго тримався в церкві, але в XVIII—XIX віках Синод «вивів силою з України цю хорошу звичку».
У XIX столітті Біблію намагалися перекладати Маркіян Шашкевич, Пилип Морачевський, Антон Кобилянський, проте переклад Куліша був визнаний найкращим.
До речі, вперше з часу виходу в світ Біблії в перекладі Куліша перевидали її до 2000-ліття від Різдва Христового з благословіння Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, кардинала Любомира Гузара (тепер глава УГКЦ) і митрополита Української автокефальної православної церкви блаженнійшого Костянтина. Видання підтримала Київська міськрада, і під час візиту в Україну Папи Римського Івана Павла ІІ мер столиці Олександр Омельченко подарував йому українську Біблію.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
