Усе почалося з того, що рішенням парафіяльних зборів парафія Святого архістратига Михаїла в смт Калінінське Великоолександрівського району на Херсонщині вийшла з підпорядкування Української православної церкви (Московського патріархату) і увійшла до УПЦ Київського патріархату. Для юридичного закріплення цього рішення були подані на реєстрацію відповідні зміни і доповнення до статуту парафії — до слів тексту «Української православної церкви» було додано «Київського патріархату». Розпорядженням голови Херсонської облдержадміністрації зміни до статуту парафії було зареєстровано. Взяти участь у парафіяльних зборах змогли 18 з 30 прихожан, їх рішення про перехід y Київський патріархат було цілком правомірним, що і зафіксовано розпорядженнями голови Херсонської облдержадмiнiстрацiї. Пізніше на підтримку рішення парафіяльних зборів було зібрано ще 487 підписів мешканців селища.
«Рішення про вихід iз Московського патріархату ні в кого з жителів Калінінського протягом більш ніж двох місяців не викликало заперечень, — говориться у заяві прес-служби УПЦ (КП). Але коли про таке рішення громади довідалися у Херсонській єпархії УПЦ (МП), її представники зробили все для того, щоб розпалити в селищі вогонь релігійної ворожнечі, і відібрати для нової, створеної лише у вересні 2003 року, громади Московського патріархату, яка не бажає оформлювати своє існування документально, — великий новозбудований храм та інше майно. Якщо за 12 років існування парафії церковне начальство з Херсона в Калінінському мало хто бачив, теперішні керівники єпархії там навіть не з'являлися і громада на побудову храму не отримала від них жодної копійки, то з кінця липня Калінінське стало для духовенства УПЦ (МП) своєрідним місцем «паломництва».
За наказом керівника єпархії (МП) архієпископа Херсонського і Таврійського Іонафана до селища приїздили десятки священнослужителів Московського патріархату, які намагалися силою захопити Михайлівський храм, посварити віруючих. Напади на храм було здійснено 23 та 26 липня, 3 та 28 серпня, 7, 14 та 24 вересня. Дійшло до того, що архієпископ Іонафан «відлучив від церкви» заступника голови Херсонської ОДА Лебедя, начальника відділу в справах релігій ОДА Ткаленка, селищного голову Калінінського та правоохоронців, які заважали йому грубо зневажати закон. Працівники міліції протягом липня-вересня захищали парафіян Київського патріархату і майно парафії від необгрунтованих зазіхань прихильників Московського патріархату. Але потім iз невідомої причини ситуація змінилася — спочатку храм протягом більше місяця було блоковано міліцією, яка не допускала до нього не тільки нападників, а й законного власника — громаду УПЦ КП, а потім правоохоронці взагалі перестали втручатися в ситуацію.
«13 листопада 2003 р. секретарем єпархіального управління Херсонської єпархії УПЦ (МП) ігуменом Олексієм (Фьодоровим) і священиком УПЦ (МП) в Калінінському Іваном Готою з групою своїх прихильників у присутності осіб, які назвалися журналістами телеканалу «Росія», було захоплено приміщення парафіяльної каплиці, де вказані особи відправили молебень, — йдеться у заяві УПЦ (КП). — Після завершення служіння вони повісили на каплицю свій замок». 15 листопада жорстоко побили настоятеля парафії священика Віталія Головкова якого зі струсом мозку госпіталізували до Херсонської обласної лікарні, та голову парафіяльної ради Дмитра Квецька (госпіталізований у селищі). У побитті брав участь священик УПЦ МП Іван Гота.
Представники правоохоронних органів на прохання сiльчан припинити протиправні дії УПЦ МП не реагували і надати допомогу відмовлялися. За фактами численних правопорушень і жорстокого побиття отця Віталія прокуратура району відмовляється проводити належні слідчі дії, а відтак правопорушники залишаються безкарними. 17 листопада з приводу подій у Калінінському патріарх Філарет звернувся з відповідними листами до міністра внутрішніх справ, голови Держкомрелігій, голови Херсонської ОДА і в Генеральну прокуратуру. На храмове свято 21 листопада міліція не допустила до церкви св. архістратига Михаїла парафіян. Громада Московського патріархату відслужила в каплиці, громада Київського патріархату — на подвір'ї у священика.
«Усвідомлюючи, що для віруючих найдієвiшим засобом протистояння злу є молитва, закликаємо всіх християн до посиленої молитви за ієрея Віталія Головкова, старосту громади Дмитра Квецька і всіх парафіян Київського патріархату в Калінінському, які подібно до своїх дідів і прадідів, незважаючи на погрози та насильство, мужньо захищають свою рідну церкву і збудований власними руками храм», — закликала УПЦ КП.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
