Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
В українському прокаті фільм «Меченосець», прем'єра якого відбулася днями, непоміченим не залишився. Навіть при досить потужній кінопропозиції наших мультиплексів. Мабуть, цей факт мав би наштовхнути на думку про те, що це не що інше, як справжнісінький фільм-подія. Подія року, місяця, тижня, але обов'язково - подія. На жаль, уже після сеансу доводиться визнати, що реклама - постерами фільму було обклеєно півміста - це таки велика сила. А ми, наївні споживачі цієї інформації, досі не навчилися ставитися критично до всього, що нам обіцяють. Про подію ж говорити не хочеться зовсім - немає для цього жодних підстав. Так, пересічна картина, яких було і ще буде дуже багато...
Янковський спробував створити чергового героя наших днів, такого собі непримиренного борця за справедливість, який, до того ж, є дуже привабливим мужчиною. (Погодьтеся, з таким кліше світовий кінематограф працював не раз). Точніше, Янковський-молодший мав у своєму розпорядженні «болванку» - свого «Меченосця» він знімав за мотивами однойменного роману Євгена Даниленка, який, до речі, дуже лаяли критики, - але екранiзацiю відверто запоров. Зосередившись на візуальному контексті картини і замилувавшись пітерською похмурою архітектурою, режисер якось пропустив той момент, коли логіка з сюжету витекла, наче пісок крізь пальці. А тому фільм «на виході» виявився таким собі ланцюжком вчинків: убивство татуся, дефіле вулицями з сокирою, безкінечні злочини та покарання ... До речі, жанр картини визначено як «фантастичний бойовик, містика», але ж це не означає, що логіка «Меченосця» має кульгати на обидві ноги. У цьому фільмі дуже мало говорять, натомість рухів і вчинків - часто зайвих і непотрібних - занадто багато. Головний герой - Шурик (Артем Ткаченко) - спеціалізувався на тому, що на зло відповідав ще більшим злом. Але злочинів при цьому на світі менше не стало. Так навіщо, питається, тин городити?
Про акторські роботи також доводиться говорити досить стримано. Були значно кращі ролі і у Чулпан Хаматової, і в Олексія Горбунова, і навіть у Тетяни Лютаєвої, яка завжди почувалася комфортно в образі класичної красунечки і на глибини рівня, скажімо, Наталі Гундарєвої особливо не претендувала. Що вдалося - так це спецефекти, над якими працювали ті ж фахівці, що й над «Нічною вартою». Фільм перенасичений всілякими катастрофами, які відбуваються де тільки можна - на суші, на воді і навіть у повітрі. Але цей гіперекшн, чесно кажучи, вже набрид...
До речі, сам Філіпп Янковський у численних інтерв'ю розповідає, що пишається цим фільмом і пророкує йому щасливе прокатне майбутнє. Не знаю... Для мене найкращою картиною Янковського-молодшого була і залишається стрічка «У русі» з Костянтином Хабенським у головній ролі: вона без спецефектів а ля «Меченосець», але закладена в ній ідея варта більшого.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>