Уроки Лобановського французькою

19.10.2006

Ігор КОРОЛЬОВ

Артем Мілевський так і не пробився крізь захист «Ліона». (Олександра ПРИХОДЬКА.)

Наставник «Ліона» не приховував по приїзді в Київ, що чимало моментів тренерського мистецтва перейняв у динамівця Валерія Лобановського. Жерар Ульє навіть поклав квіти до пам'ятника українському метру та пригадав перемогу київського клубу у 1986-му у фіналі Кубка кубків над мадридським «Атлетико» у... Ліоні. Наступного дня вболівальники переконалися, що Ульє був щирим. Адже те, що зробила його команда на полі НСК «Олімпійський», інакше як реалізацією настанов Лобановського і не назвеш. І післяматчеві коментарі тренера гостей нагадували інтерпретацію традиційних висловів Валерія Васильовича про тотальний футбол.

Можна знайти чимало пояснень тому факту, що в рідному клубі великого українського тренера його розробки застосовуються гірше, ніж за кордоном. Проблема в тому, що традиції Лобановського на сьогодні звелися лише до того, що «Динамо» обов'язково очолює його учень. Кожен із них, оцінюючи черговий матч, говорить про блиск в очах, самовідданість, індивідуальну майстерність та виконання (чи невиконання) тренерської настанови. Натомість, скажімо, пан Ульє наголошує на тому, що тотальний футбол у своїй команді він почав ставити лише після того, коли кожен став працювати на колектив, а не на себе.

У вівторок у «Динамо» був блиск в очах, самовідданість, але результат - знову нищівна поразка. Що й не дивно, адже завдяки самому «блиску очей» обіграти класного суперника важко. Помилковим було б усе списувати на індивідуальну майстерність. Врешті-решт, такий удар зі штрафного у незахищену стінкою «дев'ятку», як Жуніньйо Пернамбукано, може виконати багато хто з киян. Мілевський і Рінкон здатні, як Чельстрем, обіграти опонента й пробити у ближній кут. Проблема в іншому - такі шедеври у виконанні динамівців ми бачимо переважно на внутрішній арені, а на міжнародній нашим «грандам» чогось бракує.

Хтось міг би уявити до матчу, що вже у перерві буде замінено саме тих двох футболістів, які працюють у «Динамо» на «креатив» - Реброва і Корреа? Хіба в них найбільші проблеми з індивідуальною майстерністю? Радше навпаки, але Сергій та Карлос разом із Юссуфом та Михаликом таки програли опонентам центр поля, бо звикли в чемпіонаті України грати повільніше.

Неспроможність якісно діяти на високих швидкостях - одна з головних причин нинішнього провалу віце-чемпіонів України в Суперлізі. Крім того, за останні роки ротація складу, помножена на системні травми, призвела до зникнення фірмового атрибуту команди - взаєморозуміння, доведеного до автоматизму. Його й не вистачило господарям, аби взяти ворота суперника першими. Так, у першому таймі був гол Реброва з офсайду та небезпечні удари Мілевського. Але ж той самий Мілевський упродовж однієї атаки двічі мав можливість обіграти останнього захисника у штрафному майданчику, але в обох випадках робив неточні паси партнерам. Виходить, форвард побоюється брати гру на себе.

І ще один наш головний біль - воротарська позиція. Третій голкіпер «Динамо», Тарас Луценко, на жаль, показав, чому він власне «третій». Бо припустився хрестоматійних помилок при виборі позиції у воротах, коли французи забивали на 32-й і 38-й хвилинах. Одній із кращих команд Європи для трьох голів вистачило чотирьох моментів, і це, безперечно, ознака класу, якого так бракує динамівцям. До слова, спрямувати гру в інше русло господарям завадив не основний голкіпер «Ліона» - Купе, а його дублер Веркурт. Натомість у «Динамо» й зовсiм немає гідної конкуренції виконавців на різних позиціях, хоча загалом у заявці - три десятки футболістів.

Третій гол «Ліона» вийшов теж «класичним» для оборони киян - після кутового у виконанні бразильця Жуніньйо Флоран Малуда вдало пробив головою. Невміння тримати гравців при навісах - давня хвороба «біло-синіх», яка не зникає від тасування захисту. Словом, проблеми, проблеми...

...Якщо напередодні цю гру називали останнім шансом «Динамо» зачепитися за «плей-оф» Ліги чемпіонів, то тепер її потрібно сприймати як останній шанс реально усвідомити своє відставання вiд кращих зразків європейського клубного футболу. Чи вдасться поборотися за третє місце в групі хоч із румунами? Побачимо. Вдома ми вже і їм програли, і ось-ось повторимо давній антирекорд московського «Спартака» за сумою розгромів у груповому турнірі Суперліги.

Мабуть, у такій ситуації вихід у Кубок УЄФА не повинен бути самоціллю. Основне завдання у «Динамо» тепер більш стратегічне - у бойових умовах, через три останні матчі в групі, наближатися до вищого рівня організації командної гри. Поки йдеться лише про гру, а результат можна очікувати пізніше.

Ігор САВЕНКО.

ПІСЛЯМОВА

Анатолій Дем'яненко,

головний тренер «Динамо»:

- Очікуваний блиск в очах гравців я побачив, інша річ, що вони не виконали настанову на гру. Думаю, причини невдач слід шукати у конкретних футболістах. Дався взнаки брак індивідуальної майстерності, чого не скажеш про «Ліон». Скажіть, будь ласка, що створив «Ліон» біля наших воріт? Два голи влетіли зі стандартних положень, один - із гри. Крім цих моментів суперник більше нам не загрожував.

Що стосується останніх матчів групового турніру, я можу пообіцяти лише одне: команда буде битися до кінця за вихід у Кубок УЄФА. І я вірю в можливість зіграти успішно проти «Ліона» на його полі.

Жерар Ульє,

головний тренер «Ліона»:

- Я можу відзначити лише гарну налаштованість моїх підопічних на атаку, а пояснення розгромам «Динамо» слід шукати в якості оборони. У перші 15 хвилин події на полі розгорталися так, що ми мали певні проблеми, але поступово далася взнаки технічна перевага нашої команди. Після першого голу ми професіонально і технічно довели справу до кінця.

Дуже добре, що забивають не лише форварди. У цьому полягає філософія тотального футболу, який я прагну донести до підопічних: усі гравці без винятку повинні працювати на результат. Кожен може брати участь у наступальних діях, але при цьому повинна бути взаємозамінність.