Михайло Остроградський - видатний математик із Полтавщини. (надані Інститутом математики НАН України.)
У 2001 році, оголошеному ЮНЕСКО роком Михайла Остроградського, відзначався 200-рiчний ювілей видатного вченого. Тоді Інститут математики НАН України присвятив до цієї дати Всеукраїнський математичний конгрес, у якому взяли участь близько 500 математиків з України та з-понад 20 країн світу. До відкриття конгресу було видано книжку «Михайло Васильович Остроградський» (до 200-річчя з дня народження) українською і англійською мовами. В Полтаві було споруджено пам'ятник Михайлу Остроградському. Щоправда, кажуть, що букви в того пам'ятника вже чи то повибивали, чи то вони повідпадали... Чомусь усе, що стосується видатних людей і високих матерій, виявляється в Україні на диво нетривким. Хоча так здається тодi, якщо подивитися на так би мовити матеріалізовану частину пам'яті - музеї, постаменти, надгробки. Але є ще й інша частина - здобутки, які стали світовою науковою спадщиною. Математики давно звикли до термінів: рівняння Остроградського, метод Остроградського, формула Остроградського-Гаусса, принцип Остроградського-Гамільтона. У сучасних наукових журналах з математичної фізики щоденними стали такі терміни, як механіка Остроградського, квантова теорія поля Остроградського, варіаційні принципи Остроградського. Ідеї Остроградського продовжують розвиватися в сучасній теоретичній і математичній фізиці. Складно повірити, що матеріали про людину такого рівня в сучасній Україні викрадають зі шкільних музеїв. І, ясна річ, більш невдалий інформаційний привід для того, щоб писати про математика зі світовим іменем, складно було б придумати.
* * *
Майбутній видатний математик Михайло Остроградський народився в селі Пашенна (нині Пашенівка) на Полтавщині. В ранньому дитинстві він виявляв виняткову спостережливість та захоплення всілякими вимірюваннями. Завжди носив у кишені мотузку із прив'язаним до неї камінчиком і міряв цим приладом глибину кожної криниці або ями. Батьки Михайла походили з відомих з XVII століття козацьких родів Остроградських і Сахно-Устимовичів. Навчався Остроградський у Полтавській гімназії, згодом у Харківському університеті на фізико-математичному факультеті, який блискуче закінчив у 1820 році. Проте диплом не отримав, бо не відвідував лекції з закону Божого і не був допущений до іспиту з цього предмету. Не допомогло навіть заступництво тодішнього ректора Харківського університету Осиповського.
Остроградського кілька разів змушували складати іспит, але він був такий гордий, що віддав той атестат, який у нього вже був, попросив, щоб його викреслили з числа студентів і... поїхав навчатися до Парижа. У 1822-28 роках Михайло навчався у таких відомих учених, як Лаплас, Коші, Пуассон, Фур'є, Ампер.
1826 року Остроградський подав Паризькій академії наук своє дослідження щодо розповсюдження хвиль на поверхні рідини. За свідченням родичів ученого, Остроградський виконав цю роботу, перебуваючи у борговій в'язниці Кліші (куди він потрапив через борги за житло) і спостерігаючи у вікно, яке виходило на річку Сена, за перебігом хвиль. Кажуть, прочитавши цю працю, сам видатний математик Огюст Коші сплатив його борг і знайшов Остроградському роботу в Колежі Генріха IV.
* * *
1828 року Остроградський повернувся до Петербурга вже відомим ученим. Він подав Академії наук три роботи, в одній з яких подав своє оригінальне виведення рівняння Пуассона, в іншій - вперше сформулював метод вирішення задач математичної фізики (так званий метод Фур'є). А також довів відому формулу, що пов'язує об'ємний інтеграл із інтегралом по поверхні (тепер ця формула носить назву Гаусса - Остроградського) і висунув низку важливих проблем математичного аналізу, які стали об'єктом досліджень багатьох видатних математиків на ціле століття.
Слава і визнання швидко прийшли до Остроградського. У 1831 році він уже був обраний академіком Петербурзької академії наук, згодом став членом-кореспондентом Паризької академії наук, дійсним членом низки інших академій: Римської, Туринської, Американської, почесним членом Київського та Московського університетів та багатьох інших наукових товариств.
Діапазон наукової творчості Остроградського був надзвичайно широким. Учений займався аналітичною механікою, теорією удару, балістикою, варіаційним численням, алгеброю, теорією чисел, теорією ймовірностей тощо. Відомий вчений-механік Микола Жуковський писав, що роботи Остроградського з самої тільки механіки охоплюють собою майже всі питання, на вирішенні яких зосереджувались у той час думки видатних європейських геометрів (так тоді називали математиків).
Остроградський також був талановитим викладачем. Його лекції слухали в Головному педагогічному інституті та в чотирьох військових навчальних закладах Петербурга: Морському кадетському корпусі, Інституті корпусу шляхів сполучення, Михайлівському артилерійському та Головному інженерному училищах. Учбові заклади, в яких викладав Михайло Остроградський, стали кращими установами з математичної підготовки. Саме завдяки Остроградському наприкінці ХІХ століття Росія мала сильну прикладну і технічну науку.
* * *
Помер Михайло Остроградський раптово, в Полтаві, по дорозі з Пашенної до Харкова, куди їхав на лікування. Похований він був у сімейному склепі в Пашенній (нині Пашенівка) на Полтавщині. Втім добре доглянутою могилу славетного математика сьогодні назвати складно. Хоча вчителі школи в Хорішках (це село розташоване поряд з Пашенівкою, де колись народився Остроградський) регулярно водять туди учнів покладати квіти. «Знаєте, мабуть, ми все-таки десь не допрацьовуємо, - визнала вчителька математики, колишня директорка Хорішківської школи на Полтавщині Валентина Кучук, яка в 1980 році відкривала кімнату-музей Михайла Остроградського. - Поки діти вчаться в школі, поки ми їх вчимо, що треба шанувати видатних людей України, вони слухаються, працюють у музеї, доглядають поховання. А потім закінчують школу - і забувають про своїх славетних земляків».
Галина СИТА, старший науковий співробітник
Інституту математики НАН України, кандидат фізико-математичних наук:
Я працюю в Інституті математики НАН України з 1962 року. І в 60-ті роки, коли наш Інститут був розташований на площі Калініна (нині - майдан Незалежності), в нас був кабінет видатних математиків Вороного і Остроградського. Але, коли ми переїхали на вулицю Рєпіна (нині - Терещенківська), цього кабінету не стало. Знаєте, мені дуже прикро, що в Хорішківській школі на Полтавщині трапилося пограбування кімнати-музею Остроградського. Адже нічого цінного, з фінансової точки зору, там не було. Це копії матеріалів, які ми збирали в архівах упродовж багатьох років.
На жаль, досить часто навіть вітчизняні математики дивуються: а Остроградський хіба український математик? Довгі роки його вважали винятково математиком російським. Вочевидь, це трапилося через політичні обставини: спочатку Україна була частиною Російської імперії, потім - частиною СРСР. А насправді Михайло Остроградський, який і народився, і похований на Полтавщині, протягом усього життя підкреслював свою приналежність до України. До речі, він навіть російською говорив з акцентом, за що росіяни називали його «хохлом». Михайло Васильович був другом Тараса Шевченка, допомагав йому матеріально, коли той перебував на засланні. Повернувшись із заслання, Шевченко записав у своєму «Щоденнику»: «Великий математик прийняв мене з розпростертими обіймами, як земляка і як свого сім'янина, який надовго кудись виїжджав. Спасибі йому».
Працюючи в Петербурзі, Михайло Васильович ніколи не втрачав зв'язків iз рідною землею. Влітку часто приїздив до Пашенної. Він мав чудову пам'ять, знав багато віршів, добре їх декламував. Найдужче він любив твори Тараса Шевченка.
Приятелював Остроградський також зі Степаном Гулаком-Артемовським, з художником Аполоном Мокрицьким. Із родинами Лисенків та Старицьких Остроградський мав родинні стосунки. Олена Пчілка в нарисі «Микола Лисенко. Спогади і думки» згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою «славетному полтавцю математику Остроградському». Вона жила у Гриньках - це село розташоване поряд із Устимівкою, звідки походила мати видатного вченого. Марія Василівна дуже любила українськi піснi і часто зимовими вечорами запрошувала своїх дівчат-покоївок співати. До речі, відомий вчений, основоположник аеродинаміки Микола Жуковський писав: «Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові праці у всій Європі, Остроградський поводив себе надзвичайно просто і не любив говорити про свої заслуги, але своє походження від полтавських дворян він високо цінував». Щороку влітку Остроградський приїздив у рідне село на Полтавщині й саме там набирався сил. Перебуваючи в Пашенній, милуючись краєвидом сусіднього містечка Говтва, він казав: «Я помру у себе, а у москалів не хочу помирати, так поховайте мене там (у Говтві), щоб мені було видно і Пашенну, і Довге, і Глибоке».
Оксана БОРИСЮК, завідувачка відділу
охорони та збереження пам'яток
Лук'янівського державного
історико-меморіального заповідника у Києві:
- На території Лук'янівського заповідника поховані такі видатні математики, як перша жінка-професор в Україні Клавдія Латишева (1897-1956), засновники Інституту математики НАН України Дмитро Граве (1863-1939) і Георгій Пфейффер (1872-1946), видатний учений-математик, член-кореспондент Петербурзької АН Василь Єрмаков (1845-1922) та інші відомі вчені. Якщо десь по Україні є закинуті, затоптані могили видатних українських учених чи представників культури і ці поховання нiхто не доглядає, ми пропонуємо створити Пантеон видатних діячів України у Києві. Хоча, звісно, краще, щоб про таких славетних українців пам'ятали їхні земляки. Тим паче якщо людина заповідала поховати її в рідному селі.
«У математиці, панове, також є своя краса, як у живопису та поезії. Іноді ця краса виявляється в чітких, яскраво окреслених ідеях, коли на видноті кожна деталь висновків, а іноді вона вражає нас широкими замислами, що приховують в собі дещо недосказане, але багатообіцяюче. В працях Остроградського нас приваблює загальність аналізу, головна думка така ж безмежна, як і широкий простір його рідних полів».
Микола Жуковський, основоположник аеродинаміки, біограф Михайла Остроградського.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
