Міранда (Мерiл Стрiп) на першому планi «диявольського» свiту моди.
- Меріл, фільм має назву «Диявол носить Prada», але ви, здається, виконуєте роль не диявола, а відьми. Яка ваша інтерпретація постаті Міранди Прістлі?
- Дякую за слова про те, що Міранда - не та, ким її вважають більшість людей. Я прагнула створити образ людини, яка є настільки суперечливою, яка заблукала в цьому світі, як і більшість із нас. Я вважаю, що моя екранна героїня є вимогливою, високо дисциплінованою та амбітною особою, що не вважає за потрібне витрачати свій час на всі ці милі «соціальні змазки», котрі допомагають робити наше робоче місце приємним та веселим. Тому вона не така м'яка на роботі, як більшість жінок.
- Наприкінці фільму вона виголошує дуже цікаву промову про те, що кожен прагнув би бути на її місці. Як ви особисто ставитеся до цього?
- Я вважаю, що є такий рівень кар'єри чи, можливо, шлях до вершини, який вимагає речей, не бажаних ні для кого з нас. Людина має приймати власні рішення стосовно свого життя. І саме це робить її щасливою та задоволеною. З точки зору Міранди, вона прагне бути винятковою, неперевершеною та досконалою на своєму рівні, а це дуже важко.
- А вам особисто доводилося приймати такі важкі рішення?
- Ні, шоу-бізнес був дуже добрим у ставленні до мене. Адже я мала нагоду працювати, і при цьому залишалося багато часу для особистого життя. Я - надзвичайно недисциплінована, тобто повна протилежність особи, роль якої виконую у цьому фільмі. Але я чудово розумію Міранду, захоплююся деякими речами, які вона робить, і як жінка відчуваю певний зв'язок із нею.
- Певно, в кіно чи індустрії розваг є постаті, що служили вам за зразок при створеннi цього екранного персонажа...
- Так, є. Може, ви хочете, щоб я назвала їхні прізвища? (Сміється).
- Але як вам вдалося поєднати характери таких різних реальних осіб в один персонаж?
- На жаль, насправді ми не маємо достатньо жінок при владі та на високих посадах, тому я не мала нагоди копіювати їх. Більшість із моїх моделей для цього персонажу були чоловічого роду. В порівнянні з деякими людьми подібного гатунку Міранда поводиться навіть дуже добре, є навіть дипломатом!.. (Насправді у романі МірандаПрістлі - самозакохана редактриса, яка не помічає підлеглих і віддає їм у жорсткій формі купу наказів, у тому числі відверто дурних. - Ред.).
Я знаю, що книга базувалася на точці зору асистентки Анни Вінтур, але мені було нецікаво робити документальний фільм про Анну Вінтур. Я нічого не знаю про неї. Ми зустрічалися лише одного разу, та й то вже після першого інформаційного показу фільму. Після сеансу Анна зауважила, що я не схожа на неї. А я й не прагнула бути на екрані її копією - значно цікавіше створювати персонаж жінки-супербоса, виходячи із власного досвіду.
- Як одяг допомагав визначити характер Міранди? Як ви використовували певні костюми, щоб краще пояснити глядачам різні риси характеру цієї «богині світу моди»?
- Так, я з великим занудством ставилася до дизайну кожного костюма, оскільки маю багато думок стосовно того, як повинні виглядати мої персонажі. Як на мене, то одяг людини є частиною її характеру. Завдяки одягу люди можуть бути більш або менш цікавими для оточення. Я особисто не стежу за модою, її течіями та напрямками, але під час роботи над цим фільмом я дізналася про модний маркетинг значно більше, ніж упродовж усього свого попереднього життя. Одяг, який я носила в цій картині, є переважно досягненням неперевершеної Пет Філд (відповідальної за підбір костюмів): вона звела цей фільм докупи, хоча й не мала на це відповідних грошей. Усе це вбрання коштує неймовірних грошей. Лише одна з сумочок «потягнула» на 12 тисяч доларів! Така ціна є майже неприйнятною для мене. (Меріл Стріп явно прибіднюється, бо її гонорар за цю роль становив 5 мільйонів доларів. - Авт.). А впродовж зйомок було використано багато, дуже багато дамських торбинок такої ціни. З точки зору героїні фільму, навіть сумочка за 4 тисячі доларів є чимось на зразок товару з «секонд-хенду».
Тому по ходу фільму мені доводилося просто переоцінювати свій світогляд. Це справжнє божевілля. З метою врятувати фільм Пет використала всі свої зв'язки з дизайнерами та модельєрами i вмовила їх позичити на час зйомок усі ці дорогі речі. Чого не вистачало - знайшла в архівах кіностудії. Про останні речі також не скажеш, що вони «секонд-хенд», а хіба що - «використані».
Утім я мушу зазначити, що люди з модного бізнесу виявилися дуже і дуже щедрими. Вони надали нам просто гори одягу, значно більше, ніж ми використали під час зйомок. Я, наприклад, мала 60 костюмів, і кожен з них повинен був відповідати певному взуттю, поясам, сережкам, жакетам та рештi аксесуарiв, щоб виглядати ідеально добраним.
- Індустрія моди пропонує споживачам дуже деструктивний імідж: вони повинні мати бюст такого-то розміру, такий-то обсяг талії. Чи це впливає на вас?
- Я думаю про це щоденно. Я замислювалася над цим ще підлітком, а тепер маю три доньки. І в мене немає ідей, як змінити такий жорсткий підхід...
- Ви і Енн Хетувей (виконавиця другої головної ролі - Андреа Сакс, секретарки Міранди. - Ред.) прийшли в кіно з театру. Які поради ви давали молодшій партнерці?
- Я не давала їй жодних порад. Цікаво те, що молоді люди не звертаються до тебе за жодними порадами. Особливо схожі на тебе. Вона є розкішним талантом і, вважаю, буде чарувати ним нас роками і роками у нових постановках. Енн так вражаюче вродлива у цій кінострічці, що в мене просто дух перехоплювало від її краси. Вона має настільки сильну особистість, вона настільки промовиста, свіжа, відкрита та тепла, що, вважаю, перед нею відкривається унікальна кар'єра.
Мері Луїза Стріп народилася 22 червня 1949 року в містечку Самміт, що в американському штаті Нью-Джерсі. Значна частина кінокритиків вважає Меріл Стріп найвидатнішою акторкою сучасності. Вона номінувалася на найпрестижнішу кінонагороду «Оскар» 13 разів, що є рекордом серед жінок-акторок за всю історію Голлівуду, та двічі отримувала цю престижну відзнаку за ролі у фільмах «Крамер проти Крамера» (1979) і «Вибір Софії» (1982). Без сумніву, Стріп цього року матиме 14-ту номінацію на «Оскара» за роль у картині «Диявол носить Prada» - вже 33-му в її фільмографії.
Меріл Стріп у дитинстві мріяла стати оперною співачкою і з 12 років готувалася до такої кар'єри. Акторством захопилася лише у студентські роки, закінчила Школу драматичного мистецтва при Єльському університеті. В кіно дебютувала чудовою роллю у фільмі «Джулія» (1977), першу номінацію на «Оскар» здобула за роль у антивоєнному кіношедеврі «Мисливець на оленів» (1978). У творчому доробку цієї зірки немає прохідних ролей.
Акторка ретельно готується до виконання кожної ролі. Наприклад, перед тим, як зіграти роль учительки музики у стрічці «Музика серця», вона впродовж восьми тижнів по шість годин на день навчалася грати на скрипці.
Меріл Стріп із 1978 року перебуває у щасливому шлюбі з Доном Гаммером. Пара має чотирьох уже дорослих дітей, сина і трьох доньок.
Меріл Стріп про модну «диявольщину»:
- У фільмі «Диявол носить Prada» є прихована сила. Я прагнула донести глядачам, у чому вона полягає. Це щось глибоке про впливових жінок. Про те, наскільки жахливими вони є. І як багато проблем ми маємо у зв'язку з цим.
Для багатьох людей є дуже складним переступити через себе й підкорятися на роботі жінці. Але іноді без цього не обійтися. Ви не можете вибачити Міранді її поведінку, але вона має певну прямолінійність, яка просто необхідна великому начальнику.
(З інтерв'ю газеті «Гардіан»).
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
