Фокус-покус, або Як Теркель мало не вскочив у халепу

      «Ржунімагу!» - саме так, вдавшись до експресивного «падонківського» сленгу, я почала свою розповідь про скандальний мультик «Теркель і халепа», повернувшись до редакції з допрем'єрного перегляду данського творіння в українській озвучці. Чи було смішно? Не те слово! Інакше з якої б то радості кілька десятків людей різного віку, статі й роду занять реготали практично над кожною фразою головного героя-підлітка Теркеля, його пришелепкуватих родичів, друзів та викладачів? Щодо комедійності мультика в учасників трьох фокус-груп (журналісти, молодь та люди середнього віку) не було жодних сумнівів. А от щодо естетично-виховного ефекту... Скажу таке: на глядачів, які сподіваються побачити на екрані щось схоже на «Пригоди Буратіно», «Корпорацію монстрів» чи бодай «Льодовиковий період» у перекладі Гобліна, чекає справжнісінький шок. Тому що це мультик з категорії «не для дорослих». Я б навіть сказала: «не для всіх дорослих»...

      Річ у тім, що герої данського «Теркеля й халепи» (в оригіналі - Terkel in trouble, тобто «Теркель у біді») за першої-ліпшої нагоди радо вдаються до смаковитих багатоповерхових матюків - ну звикли так за кордоном розмовляти, що тут поробиш... І попри всі старання української команди приховати ненормативну лексику та чорний гумор за допомогою дубляжу, мульфільм вийшов надзвичайно матюкливим, а місцями занадто вже цинічним. Слівця та фрази на кшталт «вилупок», «засранець», «гівно», «пішов на...», а то й просто «на» так і лізуть із кожного кадру. Тож не дивно, що у представників прокатної компанії «Геміні» і, зокрема, її директора Андрія Дяченка виникло запитання: а чи варто випускати цей мультик на екрани кінотеатрів? Прокатники вирішили для початку зібрати кілька фокус-груп і з'ясувати реакцію народу.

      Як розповів «УМ» продюсер української версії кінокомедії «Теркель і халепа» Алекс Ковські, якби всі учасники фокус-груп назвали мультик невдалим, якби кожен написав, що «Теркеля» краще дивитися не в кінотеатрі, а вдома (або й узагалі не дивитися), то фільм у прокат не вийшов би. Але реакція людей була схвальною, тож тепер немає жодних сумнівів у тому, що прем'єра відбудеться. Найцікавіше, що вкупі з альтернативно-музичною облямівкою фільму та малоетичними вчинками героїв усе це сприймається доволі органічно - такий собі чорний стьоб американського способу життя та знущання над «сльозливо-сопливими» патріотичними стрічками, що їх щедро штампує Голлівуд. Поціновувачі американського мультсеріалу під назвою South Park («Південний Парк») чудово зрозуміють, про що я! Ну а решта... Можете завітати до кінотеатру 9 листопада - саме на цей день запланована прем'єра мультика в Україні.

         Переповідати сюжет «Теркеля й халепи» - справа не з легких. Це все треба тільки бачити! І задимлену кухню (сокира в повітрі висітиме!), на якій Теркелева мама читає синові нотації про здоровий спосіб життя й одночасно просить дитину скласти на полиці гору вимитих попільничок. І гримаси дивакуватого Теркелевого батька, який затуляється від світу незмінною газеткою і на всі репліки, навіть на прохання дитини врятувати від манiяка, відповідає лише «ні». Або ж згадати червононосого дядька Стюарта, який постійно ходить напідпитку, лупить усіх, хто потрапить під руку, і на словах обіцяє племінникові розв'язати всі його «дитячі проблеми». Коли Теркель, тікаючи серед лісу від учителя-маніяка, просить дядька про допомогу: «Учитель хоче мене вбити!», Стюарт лише філософськи  зауважує: «Ото треба домашнє завдання робити!», та їде у своїх справах... Видряпатись із халепи, а заразом прибити маніяка (як годиться, двічі: перший раз і до смерті) головному героєві допомагає його товариш Джейсон. Хоробрий друг нарешті застосовує за призначенням залізячку, яку цілісінький фільм тягає у своїх кишенях, і рятує Теркеля від смерті. А ще у мультику є любов, страждання, самотність, приниження і самогубство. Але про це дивіться вже самі.

Хто є хто?

      Озвучка у мультика, як на мене, вийшла просто суперовою. Не в останню чергу завдяки добору голосів.

      Шестикласник Теркель - Фоззі з ТНМК. Цілком упізнавано! Цей талановитий артист спробував дублювати три ролі (зокрема, мами героя!), і всі три міг успішно зробити. Втім пан Ковські вибрав для нього найскладнішу роль, де треба не лише промовляти якісь слова, а й переконливо відображати емоції.

      Ліпший друг Теркеля Джейсон - співак Потап. Голос вийшов настільки колоритний, що хочеться слухати й слухати...

      Мама Теркеля Шейла - звичайна жінка з Ялти, яка кілька днів гостювала в Києві. Вона ніколи не була артисткою, колись працювала вчителькою, а зараз виховує онука. «Голос Шейли» не могли знайти дуже довго: спочатку придивлялися до українських зірок, потім оголосили конкурс на каналі М1. Умови були прості - зателефонувати на автовідповідач і прочитати два чи три тексти, викладені на сайті. Зрештою команда Ковські знайшла жінку, яка не лише мала потрібний тембр, а й могла щебетати по-українськи безупинно. Власне, останній запис із нею робили за кілька годин до відправлення потягу на Крим...

      Чиїм голосом буде промовляти своє геніальне «ні» в кінотеатрах батько Теркеля Леон, як-то кажуть, «ще незвєсно». «Мені здавалося, що цей голос знайти буде найпростіше, - каже пан Ковські. - Персонажу треба вивчити лише одну фразу, але протягом фільму він має вимовити її 68 разів. Чомусь багатої інтонації не вийшло... Тому озвучку цього персонажа ми повністю перепишемо, для цього бажано було б знайти драматичного актора».

      Дядько Стюарт - музикант Вася Гонтарський, вокаліст групи «Вася Club», якому навіть в образ входити не треба було - він такий енергійний насправді.

      Учитель-маніяк - лідер гурту Mad Heads Вадим Красноокий. Пісеньку про нещасного хлопчика Квана, який жив у Таїланді, співає Фома з групи «Мандри». Пан Ковські почув по ТБ пісню Фоми про Батьківщину й зрозумів, що це якраз той голос, який добре звучатиме в пісеньці про Квана. Крім того, у фільмі лунають пісні у виконанні Олега Скрипки, гуртів «ТНМК», «Мандри», Mad Heads і «Вася Club».