Малярчук і Криштопа: на два голоси

      Практично одночасно у харківському видавництві «Фоліо» вийшла книжка прози Тані Малярчук «Як я стала святою», а у київському «НОРА-ДРУК» - книга Олега Криштопи «Кохання, секс і смерть - гарантовані». Для обох прозаїків - це третя книжка. Молоді письменники іронічно охрестили себе сімейним дуетом «Рушничок» і розповідають, що колись у якомусь переході вже бачили дует із такою назвою, але - співочий. Назва їм сподобалась аж так, що не погребували її запозичити. Принаймні - для цієї презентації. В «Купідоні» Таня з Олегом по черзі читали свою прозу, і це читання сприймалося досить органічно і дотепно. Можна було подумати, що то звичайнісіньке листування. Листування дещо агресивне, відверте і без жодних «сюсюкань». Скажімо, ліричну героїню повісті «А я яй!» Олега Криштопи звати Ліза. Але це, здається, зовсім не заважає Тані Малярчук сприймати все, що написано про ліричну Лізу, на власну адресу. «Чому в тебе такі великі ноги, Лізо, просто шалено велика ступня? Це мене дратує, чуєш, Лізо? Якби ми були сім'єю, Лізо, ми б могли носити шкарпетки одного розміру, Лізо», - читає собі Олег. Таня в цей час витягує ногу в масивному черевикові з-під імпровізованої тумбо-трибуни і демонструє присутнім свою переконливу ступню.

      Коньяк на столі у них один на двох. Точніше, спершу він стояв перед Олегом, але що далі, то частіше Таня тягнула фужер до себе. Точнісінько так само вона поводилася і з мікрофоном, висмикуючи його на півслові з-перед Олегових вуст. Таку зухвалу поведінку молода письменниця дозволяла собі лише стосовно Олега. За трибуною поряд із ними перебував іще й поет Андрій Бондар, який модерував цей вечір. Його Таня не упосліджувала. Хоча, можливо, тому, що навпроти «трибуни» сиділа Андрієва молода дружина, письменниця Софія Андрухович з новою стильною зачіскою. Вона пильнувала.

      - Сьогодні я хочу, - починає виступ Таня, і негайно виправляється, - тобто, ми хочемо. Тепер мушу казати «ми»...

      Олег усміхається, і здається, що через оце поквапливе виправлення він ладен пробачити Тані будь-яку юначу негречність. Зрештою, його дружина поки що не тягне на інтелектуалку, принаймні не видно, щоб у неї було розбите серце. «Люди з розбитими серцями не вмирають! Вони стають інтелектуалами» (Таня Малярчук, «Як я стала святою»). В повісті «Комплекс Шахразади» Таня пише, що «тікати завжди краще, ніж залишатися і терпіти. (...) Треба навчитись тікати тоді, коли тікати не хочеш і терпіти приємно». Мабуть, саме для того, щоб утримати, Олег відпустив Таню на півроку на творчу стипендію до Кракова. Така собі сублімація втечі. Тепер Таня, коли не розмовляє з Олегом по телефону, то пише собі у Кракові уявні листи до нього, з яких потім зрихтує чергову книжку. Олег працює в телевізійній журналістиці і сумує. На писання прози йому залишається значно менше часу, ніж Тані. А даремно. Хай би він теж їхав на якусь європейську стипендію. Проза у нього - несамовито бздурова, цікавезна, хоча й «до смерті самотня».

      Оскільки народ у «Купідоні» зазвичай збирається поледачкувати й понасолоджуватися спілкуванням, то й запитань до письменницького сімейства під час власне презентації, хоч як заохочував присутніх Андрій Бондар, було небагато. Особливою активністю вирізнявся хіба що критик Юрій Володарський. Присутні письменники Світлана Поваляєва, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько та інші спершу зацікавлено слухали тексти, а потім просто собі спілкувалися. Наприкiнцi презентації у «Купідоні» з'явився головний редактор «Фоліо» Олександр Красовицький, який, наче вовк на полюванні, винюхував чергові жертви для свого видавничого бізнесу. Жертви йшли йому до рук цілком добровільно, ба навіть радісно. До речі, з книжкою Тані Малярчук «Фоліо» припустилося доволі серйозної «лажі», на що не без задоволення вказав Андрій Бондар. В оформленні книжки використано відому роботу славетної Фрiди Кало. А в реквізитах видання зазначено, що художнє оформлення належить Л. Д. Киркач-Осиповій. Щоправда, пофілософствувавши трохи про ймовірні псевдо відомої мексиканки, тему зам'яли.

      Неформальне спілкування затягнулося, і презентанти зрозуміли, що вони катастрофічно запізнюються на потяг до малої батьківщини, у славнозвісний своїм письменницьким феноменом Станіслав (Івано-Франківськ). Тому Таня мусила бігти на вокзал у чому була, не заскочивши навіть додому по речі. Особливо переймалася відсутністю зубної щітки. Зрештою дівчина вирішила, що виміняє щітку в першій-ліпшій крамниці на свою нову книжку. Ідеалістка!

СПІЛКУЮЧИСЬ НЕФОРМАЛЬНО

Олег Криштопа:

      - Наскільки комфортно тобі було чути під час презентації слова «ваша проза», «ваша творчість»?

      - Цілком нормально, це наша така презентаційна ідея, такий собі діалог між нашими книжками. Мені приємно усвідомлювати, що в когось на книжковій полиці наші книжки лежатимуть поруч і торкатимуться одна одної.

      - Як тобі живеться, поки Таня у Польщі?

      - Важко.

      - Між вами існує літературна конкуренція?

      - Ти думаєш, що я тобі у цьому зізнаюся? (Сміється). Єдиною причиною деякого роздратування було те, що ми мали один комп'ютер на двох. Але коли Таня зібралася до Польщі, я віддав їй цей комп'ютер і змушений був купити для себе новий. Тож, коли вона повернеться, підстав для роздратувань і незручностей уже не буде.

      - Маєте якусь спільну живність: рибок, котів, собак, дітей?

      - Житлові умови не дозволяють.

      Таня Малярчук:

      - (У диктофон) Алло-алло-алло! Як я ставлюся, коли кажуть: «Ваша проза»? А ми з Олегом насправді - одне ціле. Ти знала про це?

      - Здогадувалася. То справді ваша проза така взаємно автобіографічна?

      - Напевно, що так. Коли вийшли моя третя книжка і Олегова третя книжка, я взялася їх гортати і побачила, що вони справді, як діалог. Їх можна перекладати одна одною, як торт. Вийде цілісний і самодостатній текст. Мені це дуже приємно, хоча, можливо, що такого більше й не буде (Таня підступненько хихоче). Загалом я усвідомлюю, наскільки це небезпечно, бо таке «взаємопроникнення» завжди викликає у літературних колах «шушукання» на кшталт «хто, кого і навіщо».

ДО ТЕМИ

      Уже завтра, 11 жовтня, і післязавтра, 12 жовтня, у кнайп-клубі «Купідон» відбудуться презентації книжок Юрка Покальчука «Хулігани» та Сергія Жадана «Капітал». Юрка представлятиме Сергій, а Сергія - Юрко. Презентацією книжки «Капітал» Сергій Жадан розпочне своє чергове турне містами України з назвою: Karl-Marx-Tour. Графік турне такий: м.Суми, 13 жовтня о 18:30, актова зала Української академії банківської справи (вул. Петропавлівська, 57), ведучий - Євген Положій; м. Харків, 14 жовтня о 19:00, арт-клуб «Остання барикада» (вул. Сумська, 73/75); м. Дніпропетровськ, 17 жовтня о 20:00 в кафе «У Бекіра» (вул. Чкалова, 35, «Дім & Інтер'єр, 2 поверх), прет-а-порте - «Re:акція» від Аліни & Каріни Гаєвих плюс Юрко Покальчук з новою книжкою «Хулігани», вхід 15 грн.; м. Запоріжжя, 18 жовтня о 17:00 в обласній універсальній бібліотеці  (пр. Леніна, 142), вхід вільний.