У Вічному місті - одвічні проблеми

 Передматчеві розклади і лідерський «вірус хитрості»

      Напередодні виїзду збірної України на матч із чемпіонами світу оптимісти відшукали купу аргументів на користь позитивного результату. Так, після виграшу титулу в 1982 році італійці не потрапили на Євро-1984. До цього ще додавали такі «плюси», як більший тренерський досвід Блохіна в порівнянні з молодістю Роберто Донадоні, «право на помсту» після недавнього чемпіонату світу (змогли ж он реваншуватися французи!) та «фактор Шевченка».

      Цього разу спрацювали певною мірою лише перші два пункти. «Скуадра адзурра», якщо і не в такій кризі, як у 80-х роках минулого століття, коли надто довго відзначала свій «світовий» тріумф, то принаймні не дотягує до свого рівня, показаного на полях Німеччини влітку. Олег Блохін, і це треба визнати, зміг тактично здивувати «колегу», випустивши на поле несподіваний комплект «руйнівників» - Русола, Шершуна, Єзерського, Несмачного, Шелаєва, Тимощука. Очевидна кадрова орієнтація на представників «Дніпра» виглядала абсолютно логічною, бо, по-перше, в жодному вітчизняному клубі немає українського захисту (йдеться про провідні клуби), а по-друге, підопічні Олега Протасова поки демонструють найбільшу надійність в обороні в чемпіонаті України.

      Зрозуміло, що вихід на поле римського «Стадіо Олімпіко» Андрія Шевченка нам би не завадив хоча б тому, що капітан збірної свій перший хек-трик італійської кар'єри зробив саме тут. А приємні асоціації ще ніколи й нікому не заважали. Але Шева залишився в Україні «хворіти». З іншого боку, «вірус» Шевченка дозволив нам довести футбольному світові, що збірна України - це не «команда одного гравця». До речі, наш лідер у суботу на поле таки вийшов, але не там, де його чекали. У Києві ворвард «Челсі» відіграв один тайм за «Динамо» у товариському матчі проти білоцерківського «Арсеналу». «Біло-сині» перемогли 5:1, а Шевченко відзначився голом...

Нас у Римі майже мільйон

      Як показала гра у Римі, ми можемо здивувати опонента найвищого рівня і з одним Андрієм Вороніним в атаці. Для ідеальної реалізації тактики Блохіна нам бракувало не форварда, а виконавця з високою культурою останнього часу. Сергій Назаренко свій шанс «засвітитися» в цій іпостасі одержав, був старанним, але не більше. Навіть Максим Калиниченко за той час, що провів на полі, виглядав у ролі «режисера» привабливіше. Залишається лише зітхнути при згадці, що ми не могли розраховувати в цей суботній вечір на Сергія Реброва і Руслана Ротаня.

      Проте найголовнішою причиною, через яку українці не скористалися дуже реальним шансом узяти очки в Римі, став добре відомий старий комплекс. Гравцям удалося позбутися мандражу, що засвідчив удар Олега Гусєва вже на третій хвилині. Утім до кінця повірити в те, що вони здатні виграти в чемпіонів світу на їхньому полі, а не втримати нічию, не вдалося. Упевненість у собі була, але не було віри в максимально можливий результат - перемогу. У неї більше вірили навіть ті вболівальники, які створили один «синьо-жовтий» сектор. І досить часто скандування «Україна, Україна» лунало настільки потужно, що, заплющивши очі, можна було уявити себе на НСК «Олімпійський».

      До речі, Рим, як і вся Італія, вже давно є українським. Наші співвітчизники, з якими доводилося стикатися в громадському транспорті, гаряче запевняли, що їх у Вічному місті принаймнi  мільйон ! Не будемо забувати, що Україна та Італія є конкурентами за право проведення Євро-2012. У суботу це виявилося не лише в численних презентаціях у підтрибунних приміщеннях. Навколо українського сектору було створено своєрідну буферну зону з чотирьох порожніх секторів. Італійці не приховували, що побоюються провокації, через яку міг би посилитися негативний імідж уболівальників. Наприкінці матчу стадіоном кілька разів українською лунало оголошення: «Прохання до українських уболівальників по завершенні матчу залишатися на ваших місцях для дотримання норм безпеки». Кумедність цього оголошення в тому, що в італійських секторах загалом було не менше українців, ніж у відокремленому секторі. Їм теж потрібно було сидіти на порожньому «Стадіо Олімпіко» далеко за північ?

Критична позначка - середина другого тайму

      Повертаючись до подій, відзначимо, що, на відміну від європейських вояжів наших клубів, збірна загалом не викликала негативних емоцій. Були грамотна тактика, психологічна стійкість, але також були продемонстрованi й інші наші традиції. Шовковський загалом упевнено провів гру, але свій фірмовий помилковий вихід на навісний м'яч таки зробив. Щоправда, Русол виніс м'яч із порожніх воріт та й цілком об'єктивний грецький арбітр Кіпос Вассарас зафіксував у тому епізоді напад на голкіпера. Також звичним для нас стало й те, що класні суперники максимально використовують ледь не єдину хибу наших захисників. Важко погодитися зі штампом, що Русолу не вистачило досвіду, щоб «боковим зором» побачити, що Тоні не встигає до навісної передачі Оддо, тож до нього взагалі не варто було торкатися. Пригадуємо, як на ЧС-2006 супердосвідчений Ващук дав привід для ще більш сумнівного пенальті в матчі з іспанцями. Оддо 11-метровий реалізував чітко, ще раз підтвердивши, що для наших команд у Римі критичною стає середина другого тайму. «Шахтар» посипався з 65-ї хилини, збірна програла матч на чотири хвилини пізніше. Шанси у гостей були лише під час «стандартів» та дальніх ударiв, з якими блискуче справлявся Буффон. Другий гол Ді Натале та Тоні зробили класично, коли найважливішим показником більш високої індивідуальної майстерності є вміння якісніше діяти в один-два дотики. Форвард «Фіорентини» першим дотиком прийняв м'яч: а другим відправив його в «дев'ятку». Два центральнi захисники, які грають в одному клубі, Шершун і Русол, у цьому епізоді здивували типовою позиційною помилкою «два в лінію».

Рим.

ТАБЛО

Відбірковий матч

чемпіонату Європи-2008

Група В

Італія - Україна - 2:0

      Рим. «Стадіо Олімпіко». 50 тисяч глядачів

      Суддя: Вассарас (Греція)

      Італія: Буффон, Каннаваро, Оддо, Матерацці, Дзамбротта, Гаттузо, Пірло, Де Россі, Якінта (Каморанезі, 77), Дель П'єро (Ді Натале, 62), Тоні (Індзагі, 85)

      Україна: Шовковський, Єзерський, Шершун, Русол, Несмачний, Тимощук, Шелаєв, Гусєв, Назаренко (Калиниченко, 60), Воронін, Воробей (Мілевський, 74)

      Голи: Оддо, 71 (пен.); Тоні, 79

      Попередження: Гаттузо, 44 - Шершун, 30; Воронін, 41; Русол, 69; Єзерський, 75

ПІСЛЯМОВА

Роберто Донадоні,

головний тренер збірної Італії:

      - Ми планували посилити гру у другому таймі, і я радий, що наш план спрацював. Мої підопічні не виглядали розслабленими на полі, а просто не дозволили собі нервувати. У перерві матчу я постарався внести корективи в гру своєї команди насамперед із психологічної точки зору. Комусь необхідно було дорікнути, когось, навпаки, похвалити. Мені здається, що сьогодні з задачею налаштувати команду на перемогу я впорався.

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

      - Незважаючи на кадрові проблеми, наша команда показала сьогодні гарний футбол і виглядала гідно. Виходячи з турнірної таблиці в нашій відбірковій групі, думаю, що доля путівок до фінальної частини вирішиться в останньому турі.

      Найбільше мене зараз хвилює наступний матч - проти Шотландії. Ми повинні обов'язково його вигравати - інший результат нас не влаштує, і на першому місці в середу буде результат. Сьогодні ми показали гарний футбол, а результату не досягли. Краще б показали «ніякий» футбол, але привезли з Риму очки. Визнаю, що збірна Італії заслужено добилася перемоги. До пенальті обидві команди створювали моменти біля воріт суперника, тривала рівна гра з рівними шансами на успіх.

      Однією зi складових того, що ми ніяк не можемо добитися позитивного результату в матчах з італійцями, є той факт, що індивідуальна майстерність суперників трохи вища, ніж в українців.

Анатолій Тимощук,

півзахисник збірної України:

      - Ми обрали правильну тактику і контролювали хід гри, не даючи італійцям вільно розігрувати м'яч у центрі поля. Якби грецький суддя свистів не лише в наш бік, нам легше було б організовувати атаки. А так у першому таймі складалося враження, що кожен дотик до італійця сприймався арбітром як грубий фол. Проте і за такої гри у чемпіонів світу не було шансів: один небезпечний удар, як і у нас, - тож гра була рівною. Просто у команд були різні тактики, різні завдання на матч, ми грали другим номером. А після перерви навіть почали загрожувати воротам Буффона. Важливо було не пропустити, однак - не пощастило...

Андрій Русол,

захисник

збірної України:

      - З Тоні грав той, хто був до нього  ближче, - я або Шершун. Шершун високий, він мав боротися на другому поверсі.

      - Чому ти затримав Тоні у випадку з пенальті?

      - А що було робити? Він рвонув уперед, я початку передачі не бачив, а коли зреагував на форварда, він був на корпус ближче до воріт. Якщо відпускати - отримаємо гол, тому я тримав його. Проте він упав так, що не призначити пенальті було не можна.

Алессандро

Дель П'єро,

форвард

збірної Італії:

      - Ця гра проти України була складнішою для нас, ніж у Німеччині. Суперник вміло веде гру, знає наші сильні місця і намагається нейтралізувати їх. Блохін - хитрий тренер, проте ми довели всім, що вже подолали спад у грі, і перемога над сильною українською командою це підтверджує.