Львів гучно відсвяткував своє 750-річчя. Оперні зірки, естрадні співаки, актори представили це місто на сцені Львівської опери на найвищому рівні. Проте «за кулісами» залишилися інші львів’яни — не такі публічні, але не менш ініціативні і сміливі у своїх галузях. У даному випадку йдеться про науковців. Кілька років тому вони спробували довести, що Львів — це не лише політичний, духовний і культурний центр, а й науковий осередок. І взялися за видання найпрестижнішого у світі науково-популярного журналу Scientific American.
Цей журнал, заснований у США 1845 року, має понад 150-літню історію і вважається «настільним» виданням будь-якого науковця чи університетського викладача. У десяти провідних країнах світу вже протягом багатьох років виходять друком національні версії Scientific American. На сьогодні журнал має щомісячний тираж понад мільйон примірників у всьому світі. Автори видання — провідні науковці Європи, США, Китаю та інших країн. Чимало з них згодом ставали Нобелівськими лауреатами. «Шосте чуття» на потенційних «зірок» науки ніколи не підводило редакторський колектив Scientific American. Проблеми СНІДу і хвороби Альцгеймера вперше були порушені саме на сторінках цього журналу.
До речі, сьогодні в Росії також виходить національна версія згаданого журналу. Кажуть, президент Володимир Путін особисто дав розпорядження виділити гроші на видання журналу, коли дізнався, що «Світ науки» виходить навіть... в Україні — у Львові. Тепер, щоправда, вже не виходить, а «виходив». З елітним глянцевим науково-популярним журналом в нашій державі таки не склалося. Хоча група львівських ентузіастів вклала в це чимало сил, грошей і, як зазвичай буває у таких непростих справах, нервів. «Закупівля авторських прав на видання журналу коштувала нам спочатку 10, потім 20 тисяч доларів на рік. «Світ науки» виходив з 1998 до 2003 року. Фактично я видавав його власним коштом», — визнає директор львівського видавництва «Наутілус», доцент Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Олександр ЗАВАДКА. За його словами, видання журналу для нього було своєрідним «донкіхотством». Проте «науково-популярний» бізнес в Україні виявився катастрофічно збитковим.