Мій онук, який добре вчиться, раптом одержав з історії четвірку. За сучасною системою — тверду двійку. Я дуже здивувався: «Як таке трапилося?» Внук пояснив: «На запитання вчительки, що таке держава, я відповів, що це — певний етап у розвитку історії суспільства». Я замислився: а як справді можна вичерпно визначити сутність поняття «держава»? Узяв енциклопедичного словника і прочитав там загадкове: «Держава, основний інститут політичної системи класового суспільства». А якщо суспільство безкласове? Скажімо, Радянський Союз, починаючи з 30-х років? Який клас правив тоді? Робітничий? Абсурд! Він жив в умовах тяжкої праці та злиднів. Клас селян? Про це смішно й говорити. Інтелігенція вважалася і насправді була лише жалюгідним прошарком. Комуністична партія? Так який же це клас? Користувалася пільгами та привілеями лише мала частка комуністів. Але й ця мізерна частка не жила, а тремтіла за своє життя, й до того ж ті привілеї були досить жалюгідні: спецпайки та зрідка — персональні машини. Тобто 60 років у СРСР справді життєдіяло безкласове суспільство. А держава існувала. Гадаю, найточнішим і найменш політизованим визначенням цього поняття може бути таке: «Держава — це апарат регулювання громадських стосунків». Воно підходить і до родоплемінних відносин скотарів, і для будь-якої форми демократії, у тому числі й рабовласницької, а також до соціалізму у СРСР. Будь-яка диктатура теж, зрозуміло, користується цим апаратом.
Узагалі є поняття, сформулювати які надзвичайно важко, хоча зміст їх для всіх очевидний. Треба добре розуміти, що деякі онтологічні (як і більшість гносеологічних) поняття не по зубах учням не тільки 6-го класу, а й навіть кандидатам філософських та інших наук. Це безглуздя — вимагати від дітей зання, яких іноді й самі складачі підручників та вчителі не мають. Усе ж таки, що не кажіть, не так важливий обсяг знань, як їхня якість. Те, що дитина чи юнак добре розуміє, залишиться йому на все життя, а те, що він змушено, не розуміючи суті, втиснув у себе, невдовзі, не перетравивши, випорожнить із себе.
Люди спокійно живуть і користуються поняттями, над глибинним змістом яких ніколи й не замислюються. Та хіба й учені все знають? Наприклад, що таке геніальність? Той же енциклопедичний словник формулює: «Геніальність — найвищий ступінь проявлення творчих сил людини. Пов'язана зі створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніш не відомих шляхів творчості». Як бачимо, таке визначення дає уявлення про це явище, але ніяк не можливість відрізняти геніальність від талановитості чи навіть бездарності. Й справді — все тут дуже відносно. Очевидно, що вчителям середніх шкіл і педагогам вищої школи (якщо вони справді хочуть, щоб їхні учні стали розумними людьми) слід опікуватися не тим, щоб діти та юнаки запам'ятовували складні визначення, а тим, щоб вони вчилися розуміти суть цих понять.
Олександр ПАРАТОВ.